Заєць Олександр Юрійович

Заєць Олександр Юрійович
Заєць Олександр Юрійович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	28 жовтня 1993; Селятин, Путильський район, Чернівецька область
Смерть	7 серпня 2014 (20 років); село Маринівка, Шахтарський район, Донецька область.; (загинув під час виходу з оточення з-під обстрілу установки ГРАД)
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Прикордонна служба
Формування	НЦ ДПСУ
Війни / битви	Російська збройна агресія проти України (2014—2016)
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олекса́ндр Ю́рійович За́єць (28 жовтня 1993, село Селятин, Путильський район, Чернівецька область — 7 серпня 2014, село Маринівка, Шахтарський район, Донецька область) — солдат Державної прикордонної служби, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1993 року в селі Селятин (Путильський район, Чернівецька область). В 2010 закінчив Селятинську школу I—III ступенів, у вересні 2010 року поступив в Політехнічний коледж м. Чернівці на навчання за спеціальністю «будівництво та експлуатація будівельних споруд». 10 квітня 2014 року підписав контракт на строкову військову службу, далі перебував в м. Оршанець в навчальній частині. Згодом відправили в Свердловський район с. Зеленопілля, де перебував 58 днів, з яких в оточенні був 22 дні.

Загинув під час організованого прориву з оточення у «довжанському котлі» (сектор «Д») на з'єднання з основними силами після 22-денної героїчної оборони державного кордону під постійними масованими обстрілами з боку терористів та з боку Росії. Українські герої з боями вийшли в район Савур-Могили та Амвросіївки. Прорив тривав три доби^[1]. Тоді ж полягли капітан Лифар Сергій Іванович, старші прапорщики Діхтієвський Віктор Миколайович й Присяжнюк Ігор Васильович, сержант Кислицький Олег Володимирович, старший матрос Колісниченко Євген Анатолійович, солдати Антипов Микола Павлович, Бойко Сергій Олександрович, Кумановський Віктор Анатолійович та Птіцин Віталій Ігорович.

Зі спогадів рідних: від'їжджав із бажанням служити. Останні мрії — повернутись з пекла бойових дій та добре поїсти вдома домашньої їжі, не чути і не бачити пострілів.

У загиблого залишились батьки та брат.

Нагороди та вшанування

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2014, посмертно).^[2]
його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 23.