Збірна Екваторіальної Гвінеї з футболу
Збірна Екваторіальної Гвінеї з футболу — національна футбольна збірна, що представляє Екваторіальну Гвінею на міжнародних матчах. Станом на 28 листопада 2024 посідає 93-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1]. ІсторіяДо 2003 рокуПершим поєдинком збірної Екваторіальної Гвінеї був товариський матч проти збірної Китаю, який відбувся 23 травня 1975 року та завершився поразкою збірної Екваторіальної Гвінеї з рахунком 6:2. Більше національна збірна Екваторіальної Гвінеї не проіела жодного матчу аж до вступу в УДЕАК, який відбувся в грудні 1985 року. Цього року збірна взяла участь в розіграші Кубка УДЕАК разом з господарями Конго та Центральноафриканською Республікою. 9 грудня вони програли збірній Конго з рахунком 5:0, а 14 грудня свою першу нічию 1:1 розписали з Центральноафриканською Республікою. 16 грудня Екваторіальна Гвінея грали в плей-оф за п'яте місце проти Чаду, після нічиї 1:1 матч перейшов у серію післяматчевих пенальті, в якій з рахунком 3:2 перемогу святкувала збірна Чаду.[2] Екваторіальна Гвінея посяде четверте місце в Кубку УДЕАК у 1987 році, поступившись у матчі за третє місце Габону в серії післяматчевих пенальті, більше того, Екваторіальна Гвінея забила лише одного разу за весь турнір, зігравши в нічию 1:1 з Чадом. Вони також розписали нульову нічию з Камеруном. Наступний виступ Екваторіальної Гвінеї завршився шостим місцем після поразки від Центральноафриканської Республіки в серії післяматчевих пенальті. Наступного разу Екваторіальна Гвінея зіграла з Центральноафриканською Республікою в 1999 році й перемогла її з рахунком 4:2. Це була перша перемога Збірної Екваторіальної Гвінеї за всю історію її існування.[2] З 2003 по 2013До 2003 року команду називали «Basilé Nacional» її часто легко перегравали інші суперники, збірна складалася виключно з місцевих гравців. З червня 2003 року місцева федерація дозволила запрошувати гравців екваторіальногвінейського походження, які грали в зарубіжних клубах і не обов'язково були народжені в Екваторіальній Гвінеї. Альберто Еджого-Овоно, Серхіо Барілья, Хосе Луїс Сенобуа та Андрес Маланго, перші три з яких народилися в Іспанії, а останній в США, вийшли на поле у матчі проти Марокко в кваліфікації до Кубка африканських націй 2004 року. Це призвело до того, що цього ж року, до команди приєдналися й інші гравці напередодні матчів кваліфікаційного раунду до Чемпіонату світу з футболу 2006 року проти Того. Родольфо Бодіпо, Іван Зарандона та Ювенал Еджого-Овоно також вийшли на поле, а тренером збірної став Оскар Енгонга. Попри відмінну гру й перемогу над Того в першому матчі з рахунком 1:0, у матчі-відповіді Екваторіальна Гвінея зазнала поразки з рахунком 0:2 та вилетіла з турніру. У наступному році Енгонгу звільняють, а на його місце приходить бразилець Антоніу Думаш, який вже був знайомий з Екваторіальною Гвінеєю, так як саме він тренував збірну Того в тих відбіркових матчах. З його допомогою до збірної почали виклитася як екваторіальногвінейські і/або пов'язані з нею гравці, так і бразильці, цю тактику Думаш вже випробував на тоголезькій збірній.[3] Збірна виграла свій перший титул у 2006 році, перемігши в Кубку CEMAC, що представляє Економічне та валютне співтовариство Центральної Африки, і в 2009 році збірна зайняла друге місце в тому ж турнірі. У вересні 2007 року Екваторіальна Гвінея грала кваліфікаційні матчі за право зіграти в Кубку африканських націй 2008, що мав відбутися в Гані, здійснила маленький подвиг і перемгла на «Нуево Естадіо де Малабо» з рахунком 1:0 над потужним сусіднім Камеруном (в групі цю збірну більше ніхто не зміг переграти). Екваторіальна Гвінея посіла друге місце в групі з 10-ма набраними очками (6 проведених матчів: 3 перемоги, 1 нічия та 2 поразки), але не змогла кваліфікуватися, оскільки не стала переможцем соєї групи. Проте, цей факт не затьмарив свято уболівальникам після матчу і багато з них вибігли на поле, щоб відсвяткувати історичну перемогу. У 2008 році Екваторіальна Гвінея потрапила в Групу 4 разом зі збірними Нігерії, Сьєрра-Леоне та Південною Африкою для участі у другому раунді кваліфікації КАФ до Чемпіонату світу з футболу 2010 році. У своїй першій грі, яка відбулася 1 червня 2008 року, збірна зазнала поразки від Сьєрра - Леоне з рахунком 0:2 (відзначилися у воротах суперника Ронан і Ж. Епітьє). Другий матч збірна провела з Південною Африкою, але і його програла, цього разу з рахунком 1:4 (одним м'ячем у тому матчі відзначився Ювенал Еджого). Втретє збірна програла, цього разу Нігерії з рахунком 0:1. В другому колі знову зазнав поразки від Нігерії з рахунком 0:2 та втратив усі шанси на продовження турнірної боротьби, потім зазнав поразки від Сьєрра-Леони з рахунком 1:2. Останнім матчем на турнірі був поєдинок у Малабо з Південною Африкою, який завершився з рахунком 1:0. Екваторіальна Гвінея зіграла серію товариських матчів, в рамках підготовки до Кубку африканських 2012 та відбіркового раунду в КАФ до Чемпіонату світу з футболу 2014. В рамках цієї підготовки вдалося перемогти Ліберію (1:0), але поступилися Кот-д'Івуару (0:2), Кабо-Верде (0:5), Малі (0:3), Естонії (0:3), і після того, через чотирнадцять місяців програли Марокко (1:2). Тому було знову запрошено частину гравців, які виступали у збірній раніше. Це був єдиний міжнародний матч з парагвайцем Карлосом Дуарте як головним тренером Екваторіальної Гвінеї, він же став для фахівця і останнім у тренерській кар'єрі через рак, який було виявлено у нього під час медичного обстеження, а наступного року він помер.[4] Касто Нопо було призначено виконувачем обов'язків головного тренера. У жовтні 2010 року Nzalang Nacional («Насіонал Нзаланг») програли вдома Ботсвані (0:2), ця поразка призвела до заворушень серед уболівальників та репресій зі сторони поліції. Протягом 2011 року під керівництвом французького тренера Анрі Мішеля, якого призначили на цю посаду в грудні 2010 року,[5] вони перемагають Чад (2:0) та Гамбію (1:0), перервавши жахливу серію з шести поразок поспіль. Проте наступний матч, який збірна провела на виїзді у Франції, важко назвати успішним, оскільки в ньому збірна програла з різницею у два м'яча Збірній Франції U-20. Далі, вони відправилися до Португалії, щоб зіграти товариський матч проти Гвінеї-Бісау програли з рахунком 1:4. Як тільки почався спад у збірної вже в цьому ж році тренер залучив більшу кількість націоналізованих гравців, враховуючи національність тренера - в основному гравців з франкомовних африканських країн, в той час як футболісти з екваторіальногвінейським корінням та з міжнародним досвідом, такі як Хав'єр Бальбоа, Родольфо Бодіпо або Ювенал Еджонго, не були залучені до складу збірної. Мішеля було піддана критиці кількома виданнями - в першу чергу з боку Бенджаміна Зарандони для щоденної газети AS. Тому тренер почав ігнорувати дзвінки та тиск з боку уряду з вимогою піти у відставку. Команда грала у кваліфікаційному раунді відбіркового циклу до Чемпіонату світу 2014 року, вигравши двобій з Мадагаскаром (2:0 в Малабо і поразка з рахунком 1:2 в Антананаріву) та вийшла до групового раунду турніру. І, нарешті, Мішель, пішов у відставку в кінці грудня того ж року,[6] за місяць до початку КАН 2012. На Кубку африканських націй 2012 року, в якому Екваторіальна Гвінея разом з Габоном була господарями турніру, Екваторіальна Гвінея переграла Лівію з рахунком 1:0, потім перемогли у матчі з Сенегалом з рахунком 2:1 і, нарешті, в останньому матчі першого раунду мінімально поступились Замбії (0:1). У Чвертьфіналі турніру Екваторіальна Гвінея поступилася Кот-д'Івуару з рахунком 0:3. Новим тренером Екваторіальної Гвінеї було призначено бразильця Гілсона Паулу,[7] який прийшов з Васко да Гами. Вихід до в чвертьфіналу турніру ще надавго залишився в пам'яті уболівальників. Протягом червня місяця Екваторіальна Гвінея оскаржувала результати групового етапу кваліфікації до Кубка світу, в якому вона поступилась Тунісу з рахунком 1:3 та розписала вдома нічию зі Сьєррою-Леоне з рахунком 2:2. Переломним став завершальний матч першого етапу групового раунду КАН 2013 року, який відбувся у вересні, коли Екваторіальна Гвінея розгромно програли Демократичній Республіці Конго з рахунком 0:4. Це спонукало міністра спорту і його радника шукати гравців знову в Бразилії, щоб зміцнити національну команду для другого етапу групового раунду. Дев'ять гравців з країн Південної Америки були викликані до збірної Екваторіальної Гвінеї, але їх присутність не допомогла, скільки збірна здобула мінімальну перемогу з рахунком 2:1 і не зуміла продовжити боротьбу в наступних раундах турніру. Один з цих нових гравців, Клаудіней "Рінкон" Рамуш, помер вже наступного року від зараження малярією[8] під час однієї з поїздок на черговий відбірковий матч. З 2013 року і до сьогодніУ 2013 році для футболу Екваторіальної Гвінеї починаються нововведення. Боніфасіо Манга Обіанг, який 17 років головував на посаді президента ФЕГУЇФІТ, вирішує не боротися за президентський пост,[9] ці перегони виграв Домінго Мітуй, який до цього був президентом клубу Аконангуї. Крім того, контракт тренера Гілсона Паулу не було продовжено,[10] і в березні за рекомендацією Бенджаміна Зарандони замість бразильця прибув іспанець Андоні Гойкоечеа.[11] Крім того, їм дещо пізніше вдається переконати гравця першого іспанського дивізіону Еміліо Нсуе, який приєднатвся до команди (це стало можливим через те, що його батько походить з цієї країни), він миттєво стає новим кумиром для фанатів збірної. Перша офіційна гра року була проти Кабо-Верде, яка завершилася прекрасним стартом в КАН 2013. Вони виграли з рахунком 4:3, а Нсуе оформив хет-трик у тому матчі. Однак виступ був затьмарений арбітражним рішенням, яке було пов'язане з величезною кількістю іноземних гравців натуралізованих Екваторіальною Гвінеєю неправильно, яка спонукала ФІФА відкрити справу і розглянути можливе покарання збірної у вигляді штрафу. Керівний орган світового футболу ухвалив рішення анулювати результати двох матчів, в яких у складі Екваторіальної Гвінеї виходив Нсуе,[12] зарахувати технічну перемогу Кабо-Верде, плюс зобов'язав виплатити грошовий штраф Федерацію Футболу Екваторіальної Гвінеї. На чемпіонаті світу з футболу U-20 2009 року Нсуе представляв Іспанію (країна його народження) а, отже, його було внесено до списку іспанських гравців, які були включені в реєстр ФІФА. Отже, Федерації футболу Екваторіальної Гвінеї потрібно буде довести ФІФА свої права на Нсуе перш ніж залучати гравця в офіційних матчах за збірну Екваторіальної Гвінеї і тоді збірну більше не будуть карати. Збірна завершила виступи в кваліфікації до Чемпіонату світу у відбірковій групі B у нижній частині турнірної таблиці, зробивши всього 2 очки. 16 листопада 2013 року «Нзаланг» зіграла товариський матч проти Іспанії в Малабо, це був перший візит колишньої африканської колонії до своєї метрополії, яка до того ж мала статус чемпіонів Європи та світу й входила до провідних футбольних збірних в рейтингу ФІФА. Незважаючи на відмінності між рівнем цих двох збірних, матч проходив у жорсткій боротьбі та закінчився з рахунком 1:2 не на користь гостей, які днями пізніше втратили можливість проводити офіційні матчі під егідою ФІФА до тих пір поки Екваторіальна Гвінея не виконає ці декілька положень рішення арбітражу.[13] Через два тижні, тренер збірної Гойкоечеа продовжив контракт ще на два роки.[14] В матчах кваліфікації до Кубка африканських націй 2015 року зустрілися з Мавританією, в першому матчі мавританці здобули перемогу з рахунком 1:0, а в домашньому матчі Екваторіальна Гвінея в Малабо виграла з рахунком 3:0 та вийшла в наступний раунд кваліфікації, де мала зустрітися з Угандою. Однак Федерація футболу Мавританії подала клопотання в КАФ про неправомірне включення гравців перед матчем до складу збірної Екваторіальної Гвінеї (деякі з них мали фальшиві паспори та вигадані імена), в результаті Збірну Екваторіальної Гвінеї дисваліфікували з відбіркових матчів на основі конкретної ситуації, яка була пов'язана з Тьєррі Фіджеу, в той час як справи щодо інших гравців лише почали розглядати. ГравціБагато гравців збірної народилися в інших країнах. У більшості випадків, народжені в колишній колоніальній метрополії Іспаніяї, повинні мати принаймні одного родича в Екваторіальній Гвінеї для того, щоб стати кандидатом на потрапляння до збірної. Багато гравців обирають Збірну Екваторіальної Гвінеї з футболу оскільки збільшуються шанси виклику на міжнародні матчі збірної і, відповідно, збільшуються шанси стати відомим гравцем. Тут наведені найбільш яскраві на сьогодні приклади, а в душках країна народження разом зі членами сім'ї, які мають коріння з Екваторіальної Гвінеї.
Сьогодні є й нші гравці з екваторіальногвінейським корінням, як Педро Обіанг або Омара Маскарелл (представляли Іспанію на юнацькому рівні), і до сих пір не виступали за «нзалангів». З іншого боку, були гравців, які також пов'язані з Екваторіальною Гвінеєю, які грали офіційні матчі зі збірними інших країн, наприклад Альваро Сервера (народився в Малабо), Вісенте Енгонга (від батька з Екваторіальної Гвінеї) з Іспанією та Лоурен Бісан-Етаме "Лорен" (від батька з Екваторіальної Гвінеї) з Камеруном. У свою чергу, є ті гравці, які не мають родинних зв'язків з Екваторіальною Гвінеєю, і все ж зуміли взяти участь в міжнародних матчах збірної. Ця група футболістів, як правило, становлять половину футболістів збірної і може бути розділена на дві частини: гравці з Південної Америки та з інших країн Африки. Перша з них представлена гравців з Бразилії та Колумбії, що виступали в футбольних клубах в своєї країни до першого виклику в збірну Екваторіальної Гвінеї. До другої групи належать камерунці, кабовердійці, ліберійці, сенегальці та інші. Ця група гравців залучалася часто неправомірно, так як деякі з цих гравців отримали свій перший виклик до збірної перебуваючи в клубі з Екваторіальної Гвінеї, не обов'язково маючи багато років проживання в країні, в той час як інші африканці та південноамериканці навіть ніколи не були в Екваторіальній Гвінеї до свого виклику в збірну і потрапляли туди за допомогою рекомендацій підприємців, а також гравців, які вже виступали за збірну. ФормаЕкваторіальна Гвінея використовує червону та білу форму. Виробником форми для збірної виступає фірма Adidas. Коли збірна грає в Екваторіальній Гвінеї, вони використовують форму червоного кольору в поєднанні з шортами з білими смугами. Ігровий номер, логотипи FEGUIFUT та фірми Adidas розташовані на грудях. Форма складається з білих футболок та шортів, червоних шкарпеток.[15] Коли Екваторіальна Гвінея проводить виїзні матчі, вони використовують білу футболку з блакитними смугами, шорти та шкарпетки білого кольору. СтадіонЗбірна Екваторіальної Гвінеї з футболу свої домашні матчі проводить на стадіоні «Нуево Естадіо де Малабо» в місті Малабо. Він може вмістити 15 250 глядачів. Екваторіальна Гвінея грала тут на домашньому Кубку африканських націй 2012 року. Під час участі в турнірі, збірна грала на цьому стадіоні проти майбутніх переможців турніру Замбії та фіналіста Кубку Кот-д'Івуара. Під час участі національної збірної в Кубку африканських націй 2012 року, вони також грали в нещодавно побудованому «Естадіо де Бата», на якому вони грали і виграв обидві свої матчі проти Лівії та Сенегалу.[16] Чемпіонат світу
Кубок африканських націй
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
,_Flag_of_Syria_(1980%E2%80%932024).svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
