Звягельський замок

**Звягельський замок**
Звягельський замок
	50°35′52″ пн. ш. 27°38′11″ сх. д. / 50.5978° пн. ш. 27.6364° сх. д.
Тип	замок
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна
Розташування	Звягель
	Звягельський замок (Україна)
	Звягельський замок у Вікісховищі

Звягельський замок — залишки замку в місті Звягель.

Історія

На початку XVI століття містом володіли князі Острозькі. Саме князь Костянтин Острозький^[1] 1507 р. почав будувати Звягельський замок, навколо якого й розкинулося місто. Замок був розташований на високій скелі над річкою Случ і мав високу оборонну здатність. Перший камінь фортеці сам князь власноручно заклав в основу замку на території своїх волинських володінь в XVI столітті. 1600 року Звягель увійшов до складу Речі Посполитої.

Та під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, українські козаки, очолювані Максимом Кривоносом,^[1] захопили Звягельський замок. Під час штурму було зруйновано кілька замкових веж і частина стіни. Кілька років козаки контролювали замок.

Його гарнізон складався з 4000 козаків, а сам замок був на кордоні між визволеними українськими землями та Річчю Посполитою, отже мав неабияке оборонне значення. Але війни спустошили місто, і 1675 року у Звягелі мешкало лише 200—250 жителів. А ці землі згодом знову відійшли до Польщі.

У 20-х роках XVIII століття замок перейшов у власність феодалів Любомирських. 1738 року Станіслав Любомирський перетворив військову оборонну споруду на мисливський замок. А 1753 року частину замкового муру розібрали і з цього каменю побудували костел.

У радянські часи мальовничі місця, де знаходилися руїни Звягельського замку, використовували як зони відпочинку. Вежу і частину стін фортеці пізніше реконструювали на згадку про колись могутню фортецю. Але, усі елементи будівлі не мають нічого спільного з оригінальними старовинними спорудами. Тут установили пам'ятний знак.

Наприкінці 1980-х років була реставрована фортечна стіна і одна з її оборонних веж, а прилегла до неї територія була упорядкована і перетворена в зону відпочинку^[2].

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Filip Sulimierski, Bronisław Chlebowski, Władysław Walewski: Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. VII. Warszawa: 1880-1902, ss. 248-49.
↑ [Гуркіна Г. О. Замки та фортеці України: [для дітей серед. шк. віку] / Г. О. Гуркіна, О. В. Сердюк ; [худож. О. І. Дябіна ; фот. В. В. Меркулова]. — Харків: Торсінг плюс, 2010. — 95 с. : іл. — (Моя Україна). — ISBN 978-966-404-634-0]