Звєрев Анатолій Тимофійович
Звє́рев Анато́лій Тимофі́йович (рос. Зверев Анатолий Тимофеевич 3 листопада 1931, Москва, РСФСР — 9 грудня 1986, там же) — художник, представник андергаунда, експресіоніст[1]. ЖиттєписПро єиття митця відомо з його автобіографії, написаної в дивацькому стилі з використанням сільського жаргону. Звєрєв походив із простої родини, далекої від артистичних кіл: батько — інвалід часів громадянської війни (працював бухгалтером), мати — робітниця. Малюванням почав цікавитися в дитинстві. Мати народила дев'ять дітей, з яких вижили троє. Родина жила в бідності, тому Звєрєв запам'ятав похід родини на виборчу дільницю під час голосування за Сталіна, адже на дільниці дітям видавали кольорові олівці і папір для малювання. Мав середню освіту, художнє навчання опановував в Московському художньому училищі імені 1905 року. Богемна поведінка і анархічні риси характеру не сприяли навчанню, з училища його віідрахували до закінчення навчання. Служив на флоті, мав запалення легенів, після лікування в шпиталі був комісований. Жив у Москві, працював маляром. Познайомився з Геогрієм Костакі, що почав збирати картини доби російського авангарду. Самостійна, авангардна художня манера Звєрева сподобалася Костакі, що став патроном молодого митця і його першим меценатом, що зовсім не віталось тодішнім радянським суспільством і владою. 1957 року, під час Всесвітнього фестивалю молоді і студентства в Москві Звєрев переміг у конкурсі художників, проведеному в московському парку культури ім. Горького. Почала зростати слава Звєрева як серед художніх кіл в Москві, так і за кордоном. Серед прихильників творчості Звєрєва — художник Р. Фальк, диригент з Франції Маркевич та інші. Художник-маргіналАнатолій Звєрев не мав за життя офіційного визнання. Його роками підтримували Георгій Костакі і Оксана Михайлівна Асєєва. Розпочався період «квартирних і кухонних виставок» в Москві, де була можливість приватно продемонструвати власні твори, не визнані офіційно. Про художника-маргінала дізналися іноземні дипломати, що купували його твори і вивозили за кордон. Художник дивував нонкомформіською, нерадянською поведінкою, вчинками селюка, що приносив з собою хліб в чистій ганцірці і не мав звичок церемонної поведінки за столом. Маргінальна поведінка дивувала і сучасників, і іноземців не менше, ніж авангардна художня манера митця, здатного створити образ тварини чи людське обличчя з рисочок, ком, крапок, потьоків різнокольорових фарб, не пориваючи остаточно з реалістичним образом, який зберігався. Чисто абстрактних композицій у художника — небагато. Небагато у митця і похмурих, драматичних образів, таких частих у експресіоністів Німеччини чи представників європейського мізерабілізму. Вибрані твори
Посмертна славаХудожник мав прижиттєву і посмертну славу і визнання. Його твори рано перетнули кордони СРСР, коли їх вивозили дипломати, а також у складі приватної колекції їх вивіз Костакі, якого примусили емігрувати з СРСР. Твори Звєрєва придбали також:
Джерела
Примітки
Див. також
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
