У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зейналова.
Ірада Автанділівна Зейналова (азерб.İradə Aftandil qızı Zeynalova; нар.. 20 лютого1972, Москва) — російська журналістка, кореспондент, телеведуча, одна з головних російських державних пропагандистів.
Ірада Зейналова народилася 20 лютого1972 року в Москві у змішаній родині: батько Автанділ Ісабалієвич — азербайджанець, мати Галина Олексіївна — росіянка. Є старшою сестрою Світлани Зейналової (нар. 1977). Відзначається, що за сприйманням та вихованням Ірада більше азербайджанка, а Світлана — росіянка[5].
Навчалася в московській школі № 61.
В 1995 році Ірада Зейналова закінчила Московський авіаційний технологічний інститут (МАТі) імені К. Е. Ціолковського за спеціальністю "інженер-технолог порошкових матеріалів і захисних покриттів, отриманих шляхом високошвидкісного твердіння розплавів"[6]. По закінченні вишу проходила стажування у США[7].
Позиція незалежної журналістки
На телебаченні з 1997 року[8]. Спочатку працювала редактором у програмі «Вєсті» (РТР), а також перекладачкою англійської мови, періодично з'являлася на екрані і сама. Так, будучи ще маловідомою тележурналісткою, 20 листопада 1998 року в нічному ефірі «Вістей» саме Ірада Зейналова першою повідомила країні про вбивство Галини Старовойтової.
Брала участь у будівництві ньюсрума для «Вістей» як перекладачка голландської бригади[7].
З 2000 по 2003 рік Ірада Зейналова працювала кореспонденткою програм «Вєсті»[9] та «Вєсті тижня»[10]. Працювала в дні терористичного акту на Дубровці в жовтні 2002 року[11]. Пішла з телеканалу «Росія» в квітні 2003 року[12].
З 9 вересня 2012 по 10 липня 2016 року[28] — ведуча недільного випуску телепрограми «Час»[29].
З 7 грудня 2012 року бере участь у щорічних «Розмовах з Дмитром Медведєвим» (у 2012—2015 роках — як журналіст «Першого каналу»[30], з 2016 року — як співробітник НТВ[31]).
Підтримка російської агресії в Україну
У липні 2014 року Ірада Зейналова брала участь у поширенні фейку про розп'ятого хлопчика[32]. 21 грудня того ж року, Ірада Зейналова в ефірі передачі «Час» заявила, що «у журналістів не було і немає доказів цієї трагедії, але це реальна розповідь реально існуючої жінки, що втекла з пекла в Слов'янську»[33][34][35].
Весною 2014 року вона не лише підтримала захоплення Росією Криму, але й працювала з обґрунтування анексії у ЗМІ. За це була нагороджена медаллю «За заслуги перед вітчизною». У серпні 2014 року Іраду Зейналову було включено до санкційного списку за підтримку Росії у війні на сході України та анексії Криму Росією[36].
Їй офіційно заборонений в'їзд в Україну через журналістської діяльності, спрямованої на пропаганду війни проти України та свідоме порушення державного кордону України на неконтрольованому ділянці ОРДіЛО.
Ірада Зейналова, за твердженням колег, є улюбленою тележурналісткою Володимира Путіна, тому входить до еліти російських державних пропагандистів. Починаючи з 2014 року вона тричі брала інтерв'ю у президента Росії — в 2014, 2016 та 2017 роках[37].
18 грудня 2015 року Ірада Зейналова взяла участь у привітанні збірної Мурманська у фіналі Вищої ліги КВК. 1 жовтня 2016 року була показана розважальна програма Максима Галкіна «МаксимМаксим» за її участі, що стало її останньою появою на «Першому каналі»[38].
Робота на НТВ
У листопаді 2016 року стало відомо, що телеведуча переходить з «Першого каналу» на телеканал НТВ[39][40][41]. З 4 грудня 2016 року вона стала вести на цьому каналі недільну інформаційно-аналітичну програму «Підсумки тижня з Ірадою Зейналовою»[42]. Крім ведення передачі в студії, Ірада Зейналова також готує репортажі для даної програми та бере інтерв'ю у людей, що мають відношення до основних подій тижня[43][44].
21 липня 2017 року разом з Єгором Коливановим та Сергієм Малоземовим вела програму «Недитяча розмова з Володимиром Путіним»[45].
18 січня 2018 року Ірада Зейналова потрапила у скандал, коли молдовські прикордонники не пропустили її через державний кордон у Кишиніві, бо вона не змогла пояснити причину прильоту з Туреччини до Республіки Молдова[46][47].
Санкції
Ірада Зейналова здійснює пропагандистську діяльність у сфері путінського режиму, публічно підтримує зовнішньополітичну агресію, пропаганду ненависті і ворожнечі, поширює свідомо хибну інформацію та спотворює факти у сфері політичного керівництва Російської Федерації.[48]
18 червня 2021 року додана до санкційного списку Україну.[49]
Особисте життя
Перший чоловік — журналіст Олексій Самольотов. У шлюбі народився син Тимур[50]. Подружжя розлучилося в жовтні 2015 року[51], їх шлюб тривав 20 років[52].
Другий чоловік — військовий кореспондент Олександр Євстигнєєв, також працював на «Першому каналі» (з квітня 2007 по грудень 2017 року)[53], який нині працює у ВГТРК на каналі «Росія-1». Весілля відбулося 16 грудня 2016 року[54][55].
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (27 листопада 2006 року) — «за великий внесок у розвиток вітчизняного телерадіомовлення та багаторічну плідну діяльність»[57].
