Зеленщиця

«Зеленщиця»

Творець:	Жак-Луї Давід
Час створення:	1795 рік
Матеріал:	олія на полотні
Зберігається:	Ліон, Франція
Музей:	Ліонський музей красних мистецтв[1]

«Зеленщиця» — умовна назва жіночого портрета 1795 року, що його створив французький художник Жак-Луї Давід (1748—1825).

Невідомо нічого ні про історію створення, ні про жінку, що позувала для портрета. Навряд чи це портрет по замові жінки, що не мала шляхетного походження і грошей, аби сплатити роботу художника. Про її небагатий стан свідчить досить простий одяг жінки з паризьких бідних кварталів. Незрозуміла і назва портрету. Чому саме зеленщиця, а не праля, прибиральниця, служниця ?.. Невідомо, чи справді вона торгувала зеленню і чим саме (не молода, не красуня, не добра знайома) привабила небідного художника Давіда, котрий зажадав створити її портрет в тривожний 1795 рік.

Сувора реальність увійшла у цей портрет могутньо і просто, оминувши всі штучні схеми класицизму, схеми парадних портретів, нічим, однак не псуючи портрет^[2].

Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цей розділ, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2020)

Портрет створений на папері, наклеєному на полотно^[2]. Так працюють, коли поспішають, а потім намагаються зберегти твір. Незрозуміло, що це — добре пророблений ескіз, портрет на пам'ять про зустріч і подяка, підготовчий твір для нової картини ? Але в якій картині кінця 18 століття така жінка з вулканічним темпераментом могла бути героїнею ?..

Жінка стоїть зі схрещеними руками і не дивиться на художника. Жодного натяку на те, що вона позує і приділяє увагу художникові. Вона ніби на гамірній вулиці і продовжує запально і жваво щось обговорювати. У неї проста зачіска на важких, трохи посивілих пасмах волосся, зміцнених білим шарфом. В колористичній гамі портрету домінують синій, білий та червоний кольори^[3] (кольори національного прапора революційної Франції !) Випадковість чи натяк художника ? В жодному жіночому портреті Давіда нема схожою колористики ні до, ні після 1795 року. На обличчі відбиток важко прожитих років — негараздів, бідності і поневірянь. Ніякої косметики на обличчі, ніякого лоску ні в обличчі, ні в сукні…

Позаду і молодість, і надії на краще. Вистояти, перемогти негаразди і бідність допомогли упертий характер і майже чоловіча, незламна воля. Парижанка (?), вона абсолютно не схожа на млявих персонажок будь-якого попереднього десятиліття чи навіть усього вісімнадцятого століття. В ній вулканічний темперамент і непохитна опора і чоловіку, і дітям.

Можливо, вона радісно сприйняла французьку революцію 1789—1793 р., співала нових пісень, танцювала карманьйолу і мріяла про краще життя. Але і здобутки революції виявились не для неї і не для її дітей. Чи не звідси гіркота на її обличчі і печатка ще одного і важкого розчарування.

• 
  Аделаїда Лабіль-Жияр. «Жулі Кандельє́ », 1791 рік
• 
  Елізабет Віже-Лебрен. «Мадмуазель Елізабет Мара́». кінець 18 ст.
• 
  Жан Батист Грьоз. «Молода жінка з конем»
• 
  Огюстен де Сент-Обен. «Пані в турецькому вбранні»

• Портрет
• Реалізм
• Присяга Гораціїв
• Портрет Лазаря Гоша
• Революційний класицизм
• Парадний портрет
• Французьке мистецтво

• Герман Михаил Юрьевич, «Давид», серия «Жизнь замечательных людей» М, «Молодая гвардия», 1964 (рос)
• Варшавский А. «Жак Луи Давид» (в кн. «С веком наравне», М, 1977 (рос)
• журнал «Художник», № 4, апрель, 1990, (статья, арт. Никифоров Е. «Жак Луи Давид», мастера национальных школ, с. 36-49. (рос)