Зелінський Ілля Володимирович

Зелінський Ілля Володимирович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	21 жовтня 1989(1989-10-21) (35 років) Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	українець
Alma Mater	Чорноморський національний університет імені Петра Могили
Військова служба
Роки служби	2014 — т. ч.
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Ракетні війська та артилерія
Формування	126 ОБрТрО  59 ОМПБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України Бої за Маріуполь (2014) Бої за Широкине Російське вторгнення в Україну (з 2022) Бої за Миколаїв Контрнаступ ЗСУ на півдні України (2022)
Командування
Зведений підрозділ «Бузький Гард»
Нагороди та відзнаки

Ілля́ Володи́мирович Зелі́нський (нар. 21 жовтня 1989, Миколаїв, Українська РСР, СРСР) — український громадський діяч, військовик, учасник російсько-української війни, кавалер орденів «За заслуги» та «За мужність» III ступеня.

Народився 21 жовтня 1989 року в місті Миколаїв. Закінчив середню школу № 5.

Належить до ультрас миколаївського футбольного клубу «Миколаїв»^[1], разом з якими у 2014 році брав участь у подіях Революції гідності спочатку в Києві, а потім і в Миколаєві^[2]. Того ж року добровольцем вступив у новостворений батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» (в/ч 3057), брав участь в обороні населених пунктів поблизу Маріуполя^[1], спочатку в Широкинській наступальній операції, а потім в обороні села Широкине^[3][4][5].

Після повернення з фронту і звільнення з лав МВС почав активну громадську діяльність. Зокрема, в 2016 році організував реабілітаційний табір для учасників бойових дій «Kinburn Navy Camp»^[5]. Того ж року створив і очолив громадське формування з охорони громадського порядку «Бузький Гард»^[6][7], яке об’єднало близько 30 осіб. У 2020 році об'єднання разом з місцевими екологами, волонтерами і членами «Асоціації учасників та інвалідів АТО» виступало проти підняття рівня вод Південного Бугу, що призвело б до затоплення національного природного парку «Бузький Гард»^[8][9].

Наприкінці 2020 року разом з громадським об'єднанням «Бузький Гард» захищав незаконно розкопаний Скобелівський курган у Миколаївській області віком 2500 років^[10][11]. Завдяки публічному розголосу тоді роботи вдалося зупинити, проте курган зазнав серйозних втрат і був фактично зритий^[12][13].

У 2021 році завершив навчання в Чорноморському національному університеті імені Петра Могили за спеціальністю «Історія та археологія»^[5][14][11]. Того ж року, залучивши місцевих краєзнавців, намагався привернути увагу^[15][16] до знищення історичної будівлі в Миколаєві на вулиці Велика Морська^[17][18][19].

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року брав участь в обороні Миколаєва, визволенні Миколаївської і Херсонської областей і міста Херсон у складі ротно-тактичної групи батальйону 126-ї одеської окремої бригади територіальної оборони та тактичної групи 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка^[20][8], командуючи зведеним підрозділом «Бузький Гард»^[21][22].

• Нагрудний знак «Учасник АТО»;
• Медаль «За оборону Маріуполя» (2015);
• Відзнака полку «Азов» «За участь в Павлопіль-Широкінській операції» (2015);
• Ювілейна нагорода Черкаської обласної державної адміністрації «Холодний Яр» (2016);
• Почесна відзнака Миколаївської обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» II ступеня (2017);
• Орден «За заслуги» III ступеня (2019);
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (2024^[23]).

Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.