Зміївський монастир

Зміївський Свято-Миколаївський чоловічий монастир
49°35′26″ пн. ш. 36°20′30″ сх. д. / 49.59056° пн. ш. 36.34167° сх. д. / 49.59056; 36.34167
Розташування	Україна, Коропове
Кінець будівництва	не пізніше 1668
Зруйновано	1788
Зміївський монастир (Україна)

Зміївський Миколаївський монастир — український козачий монастир у Змієві, що розташовувався на Козачій горі над Дінцем. Його руїни знаходяться у селі Коропове.

У 1650-х роках з'явився Зміївський Миколаївський козачий монастир, що був замком з гарматами старих і поранених і інших козаків; вважається що монастир був скарбницею; він мав 6000 десятин землі та численні споруди (у документах декілька сторінок). Як і Самарська пустинь був тісно пов'язаний з Січчю.

Після її розгрому 1775 року козаки переховувалися тут та зберігали свої скарби. 1788 року монастир зруйнований за наказом Катерини II, що ліквідувала більшість українських монастирів. Під час штурму козаки загинули.

Настоятелями Зміївського Миколаївського монастиря за весь час його існування були^[1]:

• Манасія — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (до 1673 року). Переведений в новоутворений Курязький монастир, де став архімандритом.
• Іона — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (близько 1692 року).
• Яків (Вовчанський) — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря.
• Іларіон (Негребецький) — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (близько 1735 року).
• Гаврило (Краснопольський) — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (близько 1737 року).
• Мартиниан (Лабач) — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (близько 1741 року).
• Патермуфій — ігумен. Настоятель Зміївського монастиря (близько 1745 року).
• Фаддей (Руцький) — останній ігумен Зміївського монастирю.

• Зміївський козацький монастир [Архівовано 2 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Слобожанщина у XII—XVIII століттях [Архівовано 19 березня 2007 у Wayback Machine.]