Золочівський округ
Золочівський округ — адміністративна одиниця Королівства Галичини та Володимирії у складі імперії Габсбурґів (від 1804 р. Австрійської імперії). ВідомостіЗолочівський округ існував від 1782 року, коли було встановлено однорівневий поділ коронного краю на округи (циркули) (дистрикти, з яких досі складались округи, скасували), до 1867 року, коли було скасовано округи і створено залишено лише повітовий адміністративний поділ (повіти виділені у складі округів у 1854 році). ГеографіяЗолочівський округ розташовувався між Львівським, Жовківським, Бережанським, Тернопільським округами. На півночі межував з Волинню, анексованою Російською імперією. Найбільші річки: Західний Буг, Полтва, Стир, Серет. У Золочівському окрузі було 6 міста, 20 містечок та 325 сіл[3]. Міста: Золочів, Броди, Буськ, Глиняни, Кам'янка-Струмилівська, Залізці. Містечка: Білий Камінь, Добротвір, Холоїв, Гологори, Озерна, Ліснів, Маркополь, Олесько, Підкамінь, Поморяни, Радехів, Сасів, Соколівка, Щурівці, Стоянів, Топорів, Новий Вільків, Заруддя, Зборів. ПовітиДо 1867 року було 10 повітів[4] (нім. bezirk):
Після адміністративної реформи кількість повітів було скорочено. Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia