Зотов Михайло Семенович
Михайло Семенович Зо́тов (нар. 27 вересня 1915 — 15 вересня 2012) — радянський державний діяч, фінансист, банкір. Ветеран Німецько-радянської війни. Брав участь у підготовці та проведенні грошових реформ 1947 і 1961 років. Його ідеї лягли в основу банківської реформи в СРСР кінця 1980-х років, що прислужилася створенню на пострадянських теренах мережі комерційних банків. БіографіяДо війниМихайло Семенович Зотов народився 27 вересня 1915 року в селі Ягідне Ставропольського повіту Самарської губернії. Здобувши середню освіту, закінчує Куйбишевський планово-економічний інститут[ru]. У 1935 році направлений на роботу в Казахстан, в Кегенський район Алма-Атинській області. За три роки він стає керівником ревізійного апарату Правління Держбанку СРСР при Казахстанській конторі Державного банку[1]. ВійнаНезважаючи на наявність «залізної броні», що звільняла від призову в армію, на третій день війни Михайло з'явився до місцевого військкомату, наполігши на добровільному призові в армію. Фронтовик, служив у складі легендарної 316-ї[ru] «Панфіловської» стрілецької дивізії, а також в інших підрозділах. Був важко поранений[2]. Удостоєний бойових нагород: орденів Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, Червоної Зірки, ордена маршала Г. К. Жукова «За справу і вірність», ордена Олександра Невського; медалей «За перемогу над Німеччиною», «За оборону Москви», «За визволення Білорусі», «65 років Перемоги над Німеччиною» та інших[1]. Після війниПісля демобілізації Михайло Семенович з'явився за місцем колишньої служби — в Держбанк СРСР. 1945–1946 — заступник керуючого Московською міською конторою Держбанку 1946–1950 — начальник Управління касових операцій Держбанку СРСР. Разом із заступником Голови Ради Міністрів СРСР Косигіним (у той час), міністром фінансів Звєрєвим, Головою Правління Держбанку Гольовим Михайло Зотов бере участь у підготовці та проведенні грошової реформи 1947 року. Вересень 1950–1954 — керуючий Ленінградською міською конторою Держбанку СРСР, однією з найбільших у країні. 1954–1959 — заступник Голови Правління Держбанку СРСР. Йому був доручений грошовий обіг країни. 1959–1973 — керуючий новоутвореною на той час Російською конторою Держбанку СРСР (самостійний банк Російської Федерації з функціями Державного банку). 1973–1987 — голова Правління Будбанку СРСР. З ініціативи М. С. Зотова покладено початок створенню інноваційних та комерційних (акціонерних) банків у Москві і Ленінграді. Під керівництвом тодішнього Голови Ради Міністрів СРСР М. І. Рижкова та голови Будбанку Зотова у 1980-х роках був запущений механізм радянської банківської реформи. 1987–1989 — голова Правління Промбудбанку СРСР[1]. За час роботи Михайло Семенович Зотов був особисто знайомий і знаходився в тісному контакті з усіма керівниками країни: Сталіним, Косигіним, Черненко, Булганіним, Хрущовим, Горбачовим, Андроповим, Брежнєвим, Тихоновим, Рижковим, Єльциним, Путіним та іншими[2]. У 1989 році вийшов на пенсію. На пенсіїПісля виходу на пенсію М. С. Зотов був радником керівників низки комерційних банків. Зокрема — радником голови правління Темпбанку (Москва)[3]. Загалом фінансист пропрацював у банківській сфері понад 75 років[4]. Депутатська діяльністьМ. С. Зотов тричі обирався депутатом Верховної Ради РРФСР і двічі — депутатом Лєнсовєта[ru][5]. Був делегатом з'їздів КПРС. Брав участь у роботі практично всіх з'їздів Асоціації російських банків (АРБ)[ru][1]. Праці друкомМихайло Зотов — автор науково-економічних праць, а також власної книги мемуарів[4].
Нагороди
Персональне звання «Державний радник фінансової служби третього рангу» (4 листопада 1950). Примітки
Посилання |
|||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
