Зофія Коссак-Щуцька
Зофія Коссак-Щуцька (пол. Zofia Kossak-Szczucka; *10 серпня 1889,[7] Космін — †9 квітня 1968, Бельсько-Бяла) — польська письменниця, учасниця польського руху Опору під час Другої світової війни. Співініціаторка організації «Жеґота» (пол. Żegota). Праведниця народів світу. Авторка спогадів про Аушвіц «З безодні: спогади про табір»[8]. БіографіяПоходила з родини родині Коссаків гербу Кос[9]. Донька Тадеуша Коссака і внучка Юліуша Коссака. Дитинство і молодість провела на Любельщині та на Волині. На початках навчалась удома, згодом у 1906 працювала вчителькою у Варшаві. Навчалась у варшавській школі прекрасних мистецтв та у цій же галузі у Женеві. 1915 року одружилася зі Стефаном Щуцьким, після одруження жила на Волині, тут пережила часи радянсько-української війни. По смерті першого чоловіка у 1921 жила у Ґурках Великих (пол. Górki Wielkie). 1925 року пошлюбила Зиґмунта Шатковського. У часі Другої світової війни була у Варшаві, проводячи конспіративну та доброчинну діяльність. Була співредакторкою першої підпільної газети Polska Żyje, належала до ініціаторів Жеґоти (пол. Rada Pomocy Żydom). У серпні 1942 опублікувала свій відомий протест. За цю діяльність після війни одержала медаль Праведника народів світу. У цьому зверненні, що прозвучало в серпні 1942 року, говорилося:
У 1943 заарештована і відправлена спочатку до варшавської в'язниці Pawiak, де була засуджена на смерть, потім ув'язнена у концтаборі Аушвіц (спогади про концтабір написала у книжці «З безодні: спогади про табір»[8]). Звільнена у 1944 завдяки старанням підпілля, взяла участь у варшавському повстанні. У червні 1945 Зофію Коссак викликав Якуб Берман, новий польський міністр внутрішніх справ, єврей. Він настійно порадив їй негайно покинути країну. Це робилося для її захисту: міністр знав, що його уряд буде робити з не-комуністами, і він знав від свого брата, Адольфа Бермана, що Зофія Коссак зробила для збереження життя багатьох євреїв. Так він врятував життя Зофії Коссак. У 1945 скерована з місії Польського Червоного Хреста до Лондону, залишилася на еміграції протягом 12 років, господарюючи з чоловіком на фермі і продовжуючи письменницьку працю. Після закінчення сталінського періоду і повернення до Польщі у 1957, оселилась знову у Ґурках Великих. Як публіцистка співпрацювала передусім з католицькою пресою. Більшість її історичних повістей набуло популярності серед дітей. Померла 1968 року у Бєльсько-Бялій. Доробок
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зофія Коссак-Щуцька
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
