Зюк Михайло Йосипович

Зюк Михайло Йосипович
Зюк Михайло Йосипович
Народження	20 серпня 1895; Чернігів, Російська імперія
Смерть	20 червня 1937 (41 рік); СРСР
Країна	СРСР
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Партія	КПРС
Звання	Комбриг
Війни / битви	Громадянська війна в Росії
Нагороди

Нехамкін Михайло Йосипович, потім Зюк Михайло Йосипович (нар. 20 серпня 1895(18950820), Чернігів, Російська імперія — 20 червня 1937, СРСР) — український, єврейський, російський радянський червоний козак-революціонер і військовий діяч, один з організаторів перших загонів українського, інтернаціонального, революційного червоного козацтва, майбутнього Червоно-Козачого Корпусу під отаманством Віталія Примакова, учасник громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії, радянсько-польської війни, кавалер Ордена Червоного Прапора з 1920 року, комбриг (1936).

Життєпис

Народився в Чернігові в багатодітній єврейській сім'ї. Вчився у реальному училищі. Вільно говорив і писав і українською і російською^[1]

Вступив до лав РСДРП(б) у 1912 або 1913 році.

Під час Жовтневого Перевороту в Петрограді очолив загін Червоної Гвардії в Києві. В січні 1918 року брав участь у червонокозачому (більшовицькому) повстанні в Києві, яке було придушене українськими козаками-самостійниками.

Був заарештований. Приблизно з чого часу разом з Віталієм Примаковим займався організацією і розбудовою бойових підрозділів українських червоних козаків-інтернаціоналістів, перших формувань майбутнього Червоно-Козачого Корпусу (Української Радянської Армії, Української Повстанської Армії 1920х), долучившись таким чином до непростої історії становлення строкатих збройних сил молодої Української Республіки під різними гаслами і прапорами 20 століття.

В 1918 році вчився у Москві на командирських артилерійських курсах, брав участь у придушенні повстання лівих есерів.

Після закінчення курсів під час громадянської війни в Українській Республіці командував артилерією бригади, дивізії і корпусу червоного козацтва (Червоно-Козачого Корпусу).

15 серпня 1936 року заарештований, 19 червня 1937 року засуджений до розстрілу «за участь у терористичній змові в РСЧА» і 20 червня розстріляний.

В 1957 році реабілітований посмертно.

Сім'я

Сестра — Раїса Йосипівна Нахамкіна (Ідріс), син Валентин Михайлович Зюка і онук Сергій Валентинович Зюка

Примітки

↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 5 листопада 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)