Зігфрід Геніке
Зігфрід Геніке (нім. Siegfried Haenicke; нар. 8 вересня 1878, Констанц — пом. 19 лютого 1946, табір військовополонених НКВС «Мюльберг»[de] Мюльберг, Бранденбург) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії Вермахту (1942). Кавалер Pour le Mérite (1918) і Лицарського хреста Залізного хреста (1941). Учасник Першої та Другої світових війн. БіографіяВійськова кар'єра
13 березня 1897 року поступив на військову службу до кадетського корпусу в Гнезен з одночасним присвоєнням звання молодшого лейтенанта й зарахуванням до штату 6-го Померанського піхотного полку № 49 (нім. 6. Pommersches Infanterie-Regiment Nr. 49). З 15 вересня 1900 служив на посаді ад'ютанта батальйону З 1 жовтня 1904 по 21 липня 1907 року продовжував навчання у Прусській військовій академії в Берліні, по завершенню отримав військове звання лейтенанта. З 19 лютого 1910 до 18 квітня 1913 року ад'ютант 49-го піхотного полку. На початок Першої світової війни командир роти 150-го піхотного полку, на цій посаді перебував з 1 жовтня 1913 року. На чолі своєї роти брав активну участь у боях на Східному фронтові, відзначився у битві при Грюнвальді. 2 грудня 1915 року призначений командиром II.-го піхотного батальйону 150-го полку, з яким передислокувався на Західний фронт, де брав участь у боях та битвах до 1918 року. 14 червня 1918 року за особисту хоробрість та мужність на посаді командира батальйону нагороджений вищою нагородою Пруссії — орденом Pour le Mérite. 19 серпня 1918 призначений командиром резервного батальйону свого полку. Після війни залишився на військовій службі, з 12 листопада 1918 року командир рекрутської бази 37-ї піхотної дивізії, через два місяці знову повернувся на посаду командира II.-го піхотного батальйону 150-го полку. Після розформування частини займав низку командирських, викладацьких та штабних посад у Рейхсвері. 1 листопада 1930 року отримав посаду командира 2-го піхотного полку. 30 вересня 1932 звільнився з військової служби та з травня 1933 до червня 1935 року був директором Імперського повідачу Кенігсбергу[de]. 1 червня 1938 року Зігфрід Геніке повернувся на службу до Вермахту, певний час перебував у резерві, доки 8 серпня 1939 не був призначений командиром 61-ї піхотної дивізії Сухопутних військ Третього Рейху. Генерал З. Геніке на чолі своєї дивізії брав активну участь у вторгненні німецьких військ до Польщі, у складі 3-ї армії бився за опанування Варшави. 1 листопада 1939 за успіхи у військовій кампанії отримав звання генерал-лейтенанта. З травня 1940 року — командував дивізією у Французькій кампанії, з червня 1941 — у вторгненні Вермахту до Радянського Союзу. 17 вересня 1941 року за успішне виконання завдань та вміле керівництво підлеглими військами нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. З 29 березня 1942 командир XXXVIII.-го армійського корпусу, але вже з 29 червня 1942 у резерві фюрера. З 1 жовтня 1942 призначений командувачем військового округу у Генеральній губернії. У цій посаді, він наказав у жовтні 1943 року залучити війська Вермахту в боротьбі з повстанням в'язнів у таборі Собібор. З 31 січня 1945 року генерал від інфантерії З. Геніке виведений до резерву фюрера, й згодом відправлений у відставку. Оселився у Бад-Лаузіку. 20 липня 1945 заарештований радянськими окупаційними військами, перебував у спеціальному таборі для військовополонених НКВС «Мюльберг»[de] неподалік від бранденбурзького містечка Мюльберг. Помер в ув'язненні 19 лютого 1946. Нагороди
Перша світова війна
Міжвоєнний період
Друга світова війна
Див. також
Література
Посилання
Примітки |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
