Зімін Олександр Олександрович
Зімін Олександр Олександрович (22 лютого 1920, Москва — 25 лютого 1980, Москва) — російський історик, дослідник російського середньовіччя, доктор історичних наук, професор. ОсвітаЗакінчив історико-філологічний факультет Середньоазіатського університету (1942, в 1938—1941 навчався на історичному факультеті МДУ), аспірантуру Інституту історії АН СРСР у 1947 році. Кандидат історичних наук (1947, дисертація про землеволодіння і господарство Іосифо-Волоколамського монастиря наприкінці XV — початку XVIII ст.). Доктор історичних наук (1959, «І. С. Пересвіт і його сучасники»), професор (1970). Наукова діяльністьЗ 1947 — молодший науковий співробітник, з 1951 — старший науковий співробітник Інституту історії (потім — Інституту історії СРСР) АН СРСР. З 1947 по 1972, одночасно, викладав у Московському державному історико-архівному інституті: старший викладач (1947—1950), доцент (1950—1970), професор (1970—1973). Фахівець у галузі історії Росії з XI по XVIII ст. Автор численних фундаментальних праць з проблем соціально-політичної історії країни. Спеціаліст з історії суспільної думки Росії, питань історіографії та джерелознавства. Творець наукової школи. Один з авторів і редакторів багатотомних праць: «Історія Москви» (т. 1, 1952); "Нариси історії СРСР. Період феодалізму. Кінець XV — початок XVII ст. "(1955); " Всесвітня історія "(т. 4, 1958); " Історія СРСР. З найдавніших часів до наших днів "(т. 2, 1966). Редактор і упорядник багатьох збірників історичних документів, а також зібрання творів В. О. Ключевського. Наприкінці життя працював над мемуарами та історико-генеалогічним дослідженням «Сутінки і надії», присвяченим роду графів Каменських та їх потомства. Історичні поглядиВважав, що опричнина була спрямована проти трьох вогнищ феодального сепаратизму, які могли становити загрозу царського самодержавства — Старицького спадку, церкви та Новгорода. Виступав як проти апологетики політичного курсу Івана Грозного, так і проти того, щоб представляти цей курс наслідком виключно маніакального психозу царя. В останніх роботах прийшов до висновку про те, що процес централізації в середньовічній Русі носив суперечливий характер. Визнаючи історичну закономірність централізації та її позитивні сторони, звертав увагу на важкі наслідки зростання самодержавства, який придушував волелюбні устремління народу, ліквідував політичні свободи. Відійшов від «промосковської» інтерпретації ходу та результатів династичної боротьби на Русі. Був схильний розглядати бравших участь у феодальній війні XV століття галицьких князів як носіїв певного прогресивного початку, як представників якоїсь демократичної вольниці, за якими стояло населення, ще не підпорядковане Московському диктату. Ретельне вивчення різноманітних джерел дозволило О. О. Зіміну прийти до висновків про значну роль холопства в соціально-економічному житті Русі. Він докладно дослідив Руську Правду («Пам'ятники руського права». Вип. I. М. 1952). Надзвичайно плідною була діяльність О. О. Зиміна в області допоміжних історичних дисциплін — археографії, джерелознавства, дипломатики, палеографії, хронології. Він був публікатором, співучасником видання та дослідником багатьох пам'яток російської історії. Їм написана важлива джерелознавча праця «Державний архів Росії XVI століття. Досвід реконструкції» (вип. I — III. М. 1978). У п'яти випусках «Пам'ятників російського права» (1952 — 1959 рр..) О. О. Зімін опублікував і прокоментував ряд джерел X — XVII ст., частину яких уперше ввів у науковий обіг. Ним був зроблений також великий внесок у публікацію праць В. О. Ключевського і С. В. Бахрушина. Версія походження «Слова о полку Ігореві»Зимін — автор концепції про час створення «Слова о полку Ігореві» та його автора, згідно з якою цей твір було написано у 80-х роках XVIII ст. російським духовним письменником архімандритом Іолєм (Биковським) і є видатною імітацією пам'ятника давньоруської літератури. Свою концепцію виклав у книзі " Джерела, час написання, автор «Слова о полку Ігореві» ", виданої ротапрінтом тиражем 101 екз. і розданої (з умовою повернення) учасникам дискусії, що відбулася у Відділенні історії АН СРСР 4-6 травня 1964. Більшість учасників дискусії не погодилося з точкою зору Зіміна, а його робота так і не була опублікована, що було пов'язано з адміністративною забороною, притому, що цілий ряд опонентів Зіміна вважали, що його дослідження носило серйозний аргументований характер і мало право на публікацію. До кінця життя Зімін продовжував дотримуватися своєї точки зору, уточнюючи і доповнюючи текст рукопису. Частково точка зору Зіміна викладена в його статтях, присвячених «Слова о полку Ігоревім». Остаточний варіант книги Алєксадра Зіміна про «Слово о полку Ігоревім» (збільшений у два рази в порівнянні з ротапрінтним виданням 964 року), був опублікований лише посмертно в 2006 році в Москві.[1] Оцінка наукової діяльності
Наукові праці
Примітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
