Зіненко Роман Анатолійович

Зіненко Роман Анатолійович
Зіненко Роман Анатолійович
Прізвисько	Сєдой
Народився	1 квітня 1974 (51 рік); Дніпро
Громадянство	Україна
Діяльність	письменник
Галузь	література і Війна на сході України
Відомий завдяки	Автор книг про Іловайський котел.
Знання мов	українська
Учасник	Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Зіненко Роман Анатолійович (позивний «Сєдой»; нар. 1 квітня 1974, Дніпропетровськ) — ветеран російсько-української війни, учасник боїв за Іловайськ, автор кількох книг про ті бої.

Життєпис

Народився 1 квітня 1974 р. у Дніпропетровську. Служив в морській піхоті.^[2]

Російсько-українська війна

З початком російсько-української війни був в числі перших 40 бійців, які пройшли бойову підготовку у квітні 2014 року і записалися у добровольчий батальйон «Дніпро-1». Роман став водієм одного з трьох зелених інкасаторських мікроавтобусів, які були передані батальйону Ігорем Коломойським, тогочасним власником «Приватбанку»^[3]^[4]^[5].

Влітку 2014 року фото Романа потрапило на патріотичний плакат «Хай кулі тебе минають», створеного артдиректором Музею плакату, добровольцем 92-ї механізованої бригади Юрієм Неросліком.^[6]

21 серпня разом з підрозділами свого батальйону Роман зайшов у Іловайськ, що частково контролювався українськими силами, а частково — проросійськими угрупованнями. В районі залізничного вокзалу прикривав роботу саперів, які підривали залізничні колії, щоб зашкодити постачанню зброї і техніки з Росії. Після масованого заходу російських військ, потрапив у оточення під Іловайськом. В боях 29 серпня, при виході з оточення, втратив загиблим свого командира і друга Дениса Томіловича, коли українська колона була обстріляна російськими військами. Роман вижив, і вийшов з групою солдат, деякі з яких — важкопоранені. Їм знадобилося три доби, щоб вийти з окупованої Новокатеринівки до Комсомольского (нині — Кальміуське), де були українські сили.^[3]

Докладніше: Бої за Іловайськ

2016 року Роман звільнився з полку «Дніпро-1», оскільки, за його словами, підрозділ перетворювався на звичайних поліцейських.^[3]

Літературна діяльність

Після звільнення почав працювати таксистом в Убері. Проте, пам'ять про Іловайськ змусила Романа збирати свідчення тих, хто пройшов ті бої і почати писати.^[3] 2017 року вийшла його перша книга «Іловайський щоденник», 2019 — два томи «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії».^[7]^[8]

Книги

Перша книга — «Іловайський щоденник» (2017, «Фоліо») стала однією з перших книг про російсько-українську війну та бої під Іловайськом, у якій зібрані спогади автора про бої під Маріуполем та вихід з Іловайського котла.
Друга книга — «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії» (у двох томах, 2019, «Фоліо»). Книга ґрунтується на спогадах близько 100 бійців і офіцерів: від рядового до керівництва сектор «Б». У книзі також опубліковані журналістські розслідування окремих журналістів та звіт тимчасової слідчої комісії Верховної ради. У першій частині книги висвітлені події 7-24 серпня 2014 р.^[9]