Зірчаста клітина печінкиЗірчасті клітини печінки, також відомі як перисинусоїдальні клітини або клітини Іто (раніше ліпоцити або клітини, що накопичують жир), — це перицити, що знаходяться в перисинусоїдальному просторі печінки, також відомому як простір Діссе (невелика ділянка між синусоїдами та гепатоцитами). Зірчасті клітини є основним типом клітин, що залучені у патогенез фіброзу печінки, тобто утворенні рубцевої тканини у відповідь на пошкодження. Крім того, ці клітини зберігають і концентрують вітамін А. СтруктураЗірчасті клітини печінки можна вибірково забарвлювати хлоридом золота, але їхньою відмінною рисою в звичайних гістологічних препаратах є наявність у цитоплазмі множинних ліпідних крапель.[1] Було показано, що експресія цитоглобіну є специфічним маркером, за допомогою якого можна відрізнити зірчасті клітини печінки від портальних міофібробластів у пошкодженій печінці людини.[2] У печінці гризунів (щурів, мишей) надійним маркером для їх розпізнавання є рилін.[3] Експресія риліну збільшується після пошкодження печінки. ФункціяУ нормальній печінці зірчасті клітини описуються як клітини, що знаходяться у стані спокою. «Спокійні» зірчасті клітини становлять 5-8 % від загальної кількості клітин печінки.[4] Кожна клітина має кілька довгих цитоплазматичних відростків, що відходять від тіла клітини та обвивають синусоїди.[5] Ліпідні краплі в тілі клітини зберігають вітамін А у вигляді ретинілпальмітату.[6] Зірчасті клітини печінки зберігають 50–80 % вітаміну А в організмі.[6] Функція та роль «спокійних» зірчастих клітин печінки незрозумілі. Нещодавні дані свідчать про їхню роль як резидентних антигенпрезентувальних клітин печінки, які презентують ліпідні антигени NKТ-клітинам та стимулюють їх проліферацію.[7] Коли печінка пошкоджена, зірчасті клітини можуть переходити в активований стан. «Активована» зірчаста клітина характеризується проліферацією, скоротливістю та хемотаксисом. Ця зміна розглядається як трансдиференціація, внаслідок якої клітини втрачають свою зірчасту форму та набувають форми міофібробластів.[8][6] Такий стан зірчастої клітини є основним джерелом утворення позаклітинного матриксу при ураженні печінки.[9] Ця властивість робить її ключовим фактором у патофізіології печінки. При ураженні печінки кількість накопиченого вітаміну А прогресивно зменшується.[1] Активована зірчаста клітина, як і міофібробласт, також відповідає за секрецію компонентів позаклітинного матриксу, включаючи колаген, який може сприяти розвитку фіброзу та утворенню рубцевої тканини. Вважається, що продовження фіброзу відповідає за розвиток цирозу та раку печінки.[10][11] Дослідження також показали, що активація зірчастих клітин печінки in vivo агентами, що викликають фіброз печінки, може зрештою призвести до старіння цих клітин, що характеризується посиленням фарбування SA-β-галактозидазою, а також накопиченням p53 та активацією Rb — ознаками клітинного старіння. Було продемонстровано, що старіючі зірчасті клітини печінки обмежують фіброз печінки, активуючи взаємодію з NK-клітинами.[12][13] Старіння зірчастих клітин печінки може запобігти прогресуванню фіброзу печінки. Це явище несе ризик порушення функції печінки і не було використано в лікувальних цілях.[14] ІсторіяКлітини Іто були названі на честь Тошіо Іто, японського лікаря ХХ століття, який запровадив метод фарбування жиру для ідентифікації «клітин, що накопичують жир» печінки.[15][16] Див. також
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
