Йосиф (Величковський)

	Єпископ Йосиф
	Єпископ Архангельський та Холмогорський
	Єпископ Архангельський та Холмогорський
9 листопада 1819 — 3 липня 1821
Попередник:	Парфеній (Петров)
Наступник:	Неофіт (Докучаєв-Платонов)
Альма-матер:	Московська духовна академія
Діяльність:	православний священник
Ім'я при народженні:	Йоаким Величковський
Народження:	1773; Москва
Смерть:	26 вересня 1851; Україна Київ
Похований:	Києво-Печерська лавра
Чернецтво:	1801
Єп. хіротонія:	9 листопада 1819

Єпископ Йосиф (в миру Йоаким Величковський; 1773, Москва — 26 вересня 1851, Київ) — релігійний діяч Московії українського походження, літератор. Єпископ Російської православної церкви, єпископ Смоленський та Дорогобузькийї.

Життєпис

Син московського протоієрея з України. Освіту отримав у Московській духовній академії, після закінчення курсу деякий час був дияконом при одній із московських церков.

Коли у 1801 р. став вдівцем постригся у чернецтво, був учителем у петербурзькій гімназії та викладачем Закону Божого у комерційному училищі.

1803 р. — призначений соборним ієромонахом Олександро-Невської лаври.

1807 р. — призначений настоятелем Горнальського Миколаївського монастиря, із возведенням у сан архімандрита, ректором Курської семінарії і присутнім у курській консисторії.

1809 р. — переведений до переславського Данилового монастиря.

1814 р. — призначений ректором Владимирської семінарії.

1815 р. — під час огляду семінарії архімандритом Філаретом було відзначено: «Лекція ректора та засоби викладання дуже сподобалися ревізору, так що він тут же призначив його професором богослов'я».

9 листопада 1819 р. — хіротонія в Петербурзі в Казанському соборі в єпископа Архангельського та Холмогорського.

3 липня 1821 р. — переведений на Смоленську катедру.

Духовенство вважало свого архіпастиря дуже розумним та добрим. Резолюції він писав подекуди віршами. Займався і літературними працями, друкував у «Воскресном чтении» свої повчання.

Пам'яткою діяльності єпископа Йосифа на смоленській катедрі було відновлення великого Успенського собору на гроші, зібрані через пожертвування.

1834 — цар Микола I відвідав Смоленськ. Єпископ Йосиф підготував урочисту проповідь, але при появі царя сторопів, замість проповіді почав кропити монарха святою водою. Цар розгнівався і у той же день звільнив його на спокій і наказав жити в Україні.

17 лютого 1834 р. — за проханням звільнений на покій і до смерті проживав у Києво-Печерській лаврі. Похований у лаврі біля Дальніх печер.