Казарми Селіміє
![]() Казарми Селіміє (тур. Selimiye Kışlası), також відомі як казарми Скутарі, — казарми турецької армії, розташовані в Селіміє в районі Ускюдар на азійській стороні Стамбула, Туреччина. Спочатку він був побудований у 1800 році султаном Селімом III для солдатів новоствореного Нізам-и Джедід (буквально «Новий порядок») в рамках османської військової реформи[1]. Сьогодні тут знаходиться штаб Першої армії сухопутних військ Туреччини. Крайня північна вежа казарми використовується як музей[джерело?]. Казарми розташовані в районі Гарем між Ускюдаром і Кадикьоєм, біля Мармурового моря. Поруч з казармами проходить шосе, що з'єднує пасажирський поромний термінал і міжміський автовокзал з трасою Стамбул - Анкара[джерело?]. БудівництвоПерші будівлі на цьому місці почали будувати у 1800 році султаном Селімом III для війська Нізам-і Джедіда («новий порядок») у рамках Османської військової реформи. Оригінальні дерев'яні бараки були побудовані за проектом Крікора Баляна, представника відомого архітектурного клану Бальянів, але в 1806 році були спалені повсталими яничарами, які чинили опір реформам султана. В 1825 році Султан Махмуд II доручив перебудувати казарми з каменю, роботи були завершені 6 лютого 1828 року. Під час правління султана Абдул-Меджида I казарми були двічі відремонтовані, спочатку в 1842–43 роках, а потім у 1849–50 роках. Під час цього процесу до кожного з чотирьох кутів було добудовано семиповерхову вежу, що надало казармі її теперішній вигляд. Казарми — величезна прямокутна будівля розміром 200 м × 267 м (656 фут × 876 фут) з великим плацом у центрі. Три крила мають три поверхи, але східне крило має лише два поверхи через похилий рельєф.[2] Казарми розташовані поруч із великою мечеттю Селіміє[en]. Кримська війнаПід час Кримської війни (1854–56) казарми були наданні британській армії, яка прямувала з Британії до Криму. Після прибуття на фронт її військ 33-го та 41-го піших полків[3], казарму було переобладнано під тимчасовий військовий госпіталь. 4 листопада 1854 року в Скутарі прибула Флоренс Найтінгейл з 37 медсестрами-добровольцями. Вона піклувалися про тисячі поранених та інфікованих солдатів, поки вона не повернулася додому в 1857 році як героїня.[4] Після повернення в 1856 році у Великобританії Флоренс Найтінгейл зустріли як героїню і її вважають піонером сучасного медсестринства Під час війни в казармах Селіміє загинуло близько 6000 солдатів, переважно внаслідок епідемії холери. Загиблих ховали на ділянці біля казарм, яка пізніше стала кладовищем Хайдарпаша.[5] Сьогодні в крайній північній вежі казарми розташований невеликий музей. Перший поверх повністю присвячений історії Кримської війни: унікальні та рідкісні фотографії військових років, листи солдатів та офіцерів, щоденники та спогади учасників битв, а в кількох кімнатах містяться реліквії та репродукції, що стосуються Флоренс Найтінгейл та її медсестер.[6]
Список літературиВікісховище має мультимедійні дані за темою: Казарми Селіміє
|
Portal di Ensiklopedia Dunia