Калмикова Тамара Іванівна

Тамара Іванівна Калмикова
рос. Тамара Ивановна Калмыкова
Народилася	2 травня 1924(1924-05-02) Болхов
Померла	30 грудня 1989(1989-12-30) (65 років)
Країна	СРСР
Національність	росіянка
Діяльність	професор
Alma mater	Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва
Галузь	виноградарство
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	кандидат біологічних наук
Партія	КПРС
Нагороди

Тама́ра Іва́нівна Калмико́ва (рос. Тамара Ивановна Калмыкова; нар. 2 травня 1924(19240502), Болхов — пом. 30 грудня 1989) — радянський вчений в області виноградарства. Кандидат біологічних наук з 1965 року, професор з 1984 року.

Народилася 2 травня 1924 року в місті Болхові (тепер Орловська область Росії). Закінчила середню школу.

У вересні 1942 року добровільно пішла в Червону армію. Призвана Сталіногорським міськвоєнкоматом (Сталіногорськ, Московська область). Була направлена на навчання в Московське військово-інженерне училище, яке закінчила у грудні 1943 року. Учасник Другої світової війни. Воювала на посаді командира саперного взводу, начальника відділення штабу бригади на Ленінградському і Карельському фронтах. Брала участь у радянсько-японській війні. Демобілізована у 1946 році^[1].

1951 року закінчила плодоовочевий факультет Московської сільськогосподарської академії імені К. А. Тімірязєва. З 1953 року на науково-дослідній і викладацькій роботі. Член КПРС з 1961 року. У 1971—1975 роки — виконувач обов'язків завідувача кафедри виноградарства вищевказаної академії.

Останні роки проживала в Москві. Померла 30 грудня 1989 року^[2].

Основні роботи присвячені вивченню біології виноградних рослин, оптимізації насаджень і структур кущів (обрізці, навантаженні пагонами та врожаєм, формуванню кущів), фотосинтетичній активності в залежності від екологічних факторів і врожайності, науковим основам добрив, листовій діагностиці мінерального живлення, зрошення та застосування гербіцидів, розробці основ технології зеленого живцювання із застосуванням тумано-утворюючої установки. Автор 59 наукових робіт, в тому числі 2-х методичних посібників. Серед праць:

• Ампелография с основами виноградарства. — Москва, 1979 (у співавторстві);
• О связи между корнями и многолетними ветвями у виноградных кустов. — В кн.: Физиология виноградной лозы. София, 1977 (у співавторстві);
• Продуктивность высокоштамбовых широкорядных виноградников на Тамани. — Виноделие и виноградарство СРСР, 1983, № 1 (у співавторстві).
• «Виноградарство» — М.: «Агропромиздат», 1987 (у співавторстві з К. В. Смирновим і Г. С. Морозовою).

• орден Вітчизняної війни 2 ступеня (6 квітня 1985)^[3];
• медалі:
  • «За бойові заслуги»:
    • за особисту ініціативу, мужність і відвагу, які сприяли успішному просуванню танків 7-ї гвардійської танкової бригади в період 7-26 жовтня 1944 року в районі переправ в районі Луостарі і вихід їх на важливу дорогу в район Петсамо (наказ № 18/н від 11 листопада 1944 року);
    • за зразкове виконання своїх службових обов'язків з ведення секретної документації та інших документів (наказ № 129/н від 30 квітня 1945 року).
  • «За оборону Радянського Заполяр'я»;
  • «За оборону Ленінграда»^[1];
  • «За перемогу над Японією»^[2].

• Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986. — С.  .(рос.)

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.