Калінін Гаврило Григорович

Калінін Гаврило Григорович
Калінін Гаврило Григорович
Народження	15 серпня 1922 ; Воскресенка[d], Kalachinsky Uyezdd, Омська губерніяd, РСФРР
Смерть	22 березня 1995 (72 роки) ; Київ, Україна
Поховання	Лісове кладовище
Освіта	Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського (1956) і Сталінградське військове танкове училище (1942)
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор танкових військd
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	;

Гаврило Григорович Калінін (15 серпня 1922(1922-08-15) , Воскресенка^[d], Омська губернія^d — 22 березня 1995(1995-03-22) , Київ ) — радянський військовий діяч. Герой Радянського Союзу (31.03.1943), генерал-майор танкових військ. Депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання (1963—1967 рр.).

Біографія

Народився в селянській родині в селі Воскресенка, тепер Калачинського району Омської області, Російська Федерація.

Закінчивши сім класів, працював складачем, заступником начальника цеху в друкарні «Камчатська правда». У 1941 році переїхав у місто Сталінград і працював на метизному заводі.

У Червоній армії з липня 1941 року. У 1942 році закінчив Сталінградське військове танкове училище. Учасник німецько-радянської війни з жовтня 1942 року. Воював на Південно-Західному, Донському, 2-му Українському фронтах. Служив командиром танку 441-го танкового батальйону 110-ї танкової бригади 18-го танкового корпусу 1-ї гвардійської армії.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 березня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм молодшому лейтенанту Калініну Гавриїлу Григоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 923)^[1].

Член ВКП(б) з 1943 року.

Під час Курської битви брав участь у битві під Прохорівкою, був важко поранений.

Після війни продовжував службу в армії. У 1949 році закінчив Вищу офіцерську школу в Ленінграді, в 1956 році — Військову академію бронетанкових військ.

У 1973—1978 роках — начальник Свердловського суворовського військового училища.

З 1978 року генерал-майор танкових військ Калінін — у відставці. Жив у Києві. Помер 22 березня 1995 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі.