Кантабрійські гори
Кантабрі́йські го́ри (ісп. montes Cantábricos) — гірський хребет на півночі Піренейського півострова, що тягнеться вздовж Біскайської затоки на 500 км від західного краю Піренеїв (гори Басків) до кордону Галісії. Хребет проходить по території іспанських провінцій Кантабрія, Астурія і Кастилія-і-Леон. Найвища точка — гора Торре-де-Серредо (2648 м). Місце для пішохідного туризму та скелелазіння. Також є гірськолижні курорти Альто-Камрі, Валгранде-Пахарес і Мансанеда. Також — Кантабрі́йський хребе́т (ісп. cordillera Cantábrica). ГеографіяКантабрійські гори є орографічним і тектонічним продовженням Піренеїв і витягнуті зі сходу на захід. З півночі гори круто обриваються до затоки, їх схили сильно розчленовані річковими долинами і ущелинами. Південна частина гір, звернена до Месеті, досить полога. Західна межа хребта визначається долиною річки Міню, її притокою Сил і маленькою річкою Кабрера. Вища західна частина хребта (середня висота близько 2 тис. м) складена палеозойськими кварцитами, мармурами і вапняками, східна частина — нижча (висота 1000—1500 м) і складається з мезозойських вапняків, пісковику і доломіту. У горах є родовища кам'яного вугілля, залізних і поліметалічних руд. На південь, у бік провінції Кастилія-і-Леон з гір стікає кілька великих річок, у тому числі Ебро. Ширина Кантабрійського гірського ланцюга збільшується при русі на захід з 60 км до 115 км. Кантабрійські гори чітко відокремлюють Зелену Іспанію на півночі від аридного центрального плато. На північних схилах гір випадають численні опади, а південні схили знаходяться в дощовій тіні. Невеликий відріг Сьєрра-де-Анкарес відгалужується на південний захід від основного пасма і формує природну межу між провінціями Галісія і Леон. Основні хребтиКантабрійський хребет має поділ на три секції із заходу на схід: Захід![]() ![]() ![]() Астурійський масив та його передгір'я. Геологічно це східне продовження Галісійський масиву з палеозойськими складками. Він порізаний глибокими орієнтованими на схід та захід каньйонами, такими як долина річки Карес[en]. Найвища точка Торре-де-Серредо[en] — 2648 м[1].
ЦентрГоловні гірський масив — Пікос-де-Европа. Мають склад із вапняку та мергелю[2]. Луки Парамо-де-Маса та Ла-Лора розташовані на півдні, перетинаючи долину Рудрон[en][3].
СхідБаскські гори розташовані на східному кінці системи, з дуже еродованими мезозойськими складками і хребтами середньої висоти:
Флора і фаунаСеред фауни варто відзначити:
У лісах Кантабрійських гір переважно переважають буки (Fagus sylvatica). Природоохоронні території
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia