Каплиця Палестинського товариства (Таганрог)

Каплиця Палестинського товариства
	47°12′29″ пн. ш. 38°56′43″ сх. д. / 47.207986° пн. ш. 38.945306° сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Таганрог
Тип	православна каплицяd і втрачена спорудаd
Поверхів	1
Початок будівництва	1888
Побудовано	1888
	Каплиця Палестинського товариства Каплиця Палестинського товариства (Росія)

Каплиця палестинського товариства (рос. Часовня палестинского общества) — колишня православна каплиця в Таганрозі з представництвом Імператорського православного палестинського товариства.

Адреса: Росія, Ростовська обл., місто Таганрог, на місці будинку 39 на Комсомольському бульварі.

Історія

Імператорське православне палестинське товариство було засноване в 1882 році. Його завданнями були сприяння православному паломництву на Святу землю, наукове палестинознавство, сходознавство і гуманітарне співробітництво з народами Близького Сходу.

Представництво Імператорського православного палестинського товариства було засновано в Таганрозі в 1882 році. На чолі представництва значився генерал-майор від адміралтейства, брат композитора Чайковського — Чайковський Іполит Ілліч^[ru] (1843—1927). Товариство надавало допомогу прочанам. У свій час з Таганрога прочани вирушали на Святу Землю і Святу Гору Афон. До відправлення пароплава їм треба було десь жити. За порадою члена Палестинського товариства Погребенка, мешканка Таганрога Варвара Андріївна Іщенко подарувала свій будинок товариству з умовою облаштувати в ньому притулок (рос. странноприимный дом). Дар Варвари Андріївни Товариство прийняло з вдячністю. Варвара Андріївна була обрана членом Товариства, однак притулок був побудований в іншому місці. У притулку для неї виділили кімнату. Витрати на довічне утримання і поховання пані Іщенко Товариство брало на себе. Витрати на це йшли з доходів від пожертвуваного нею майна^[1].

Чайковський І. І. клопотав у міській думі про надання місця для каплиці і притулку для прочан. 22 березня 1888 року Дума виділила місце площею 293 кв. сажнів на Воронцовському узвозі. Були зібрані пожертви і в тому ж році побудовано одноповерховий дім для прочан з каплицею.

У новому притулку могли перебувати на утриманні та безкоштовному медичному обслуговуванні близько 20 прочан. У кімнатах притулку було десять ліжок для чоловіків і десять для жінок. Для прикраси каплиці художник Айвазовський подарував свою картину «Ходіння по водах» (нині вона зберігається в Державному музеї історії релігії в Санкт-Петербурзі). За переданий дар йому особисто подякував великий князь Сергій Олександрович. Вдова осавула Т. К. Волгіна пожертвувала каплиці ікони Божої Матері і Спасителя, Євангеліє, хрест і кадильницю.

В гарний стан притулок був приведений у 1890 році^[2]. До цього часу в ньому розміщувалося близько 40 осіб. При каплиці влаштовано сад. В каплиці обідниця з акафістом. З 1894 року, після від'їзду Чайковського, каплицею і притулком завідував священник Яків Досичев. У 1890-х роках головою Таганрозького відділення палестинського товариства став А. Міллер.

У роки радянської влади притулок був закритий, будинок став житловим. Пізніше на його місці було побудовано новий п'ятиповерховий житловий будинок^[3].

Джерела

Дмитриевский А. А. Императорское Православное Палестинское Общество и его деятельность за истекшую четверть века 1882—1907. М., СПб., 2008, С. 258, 351—352.
Филевский П. П. История города Таганрога // Таганрог: изд-во "Сфинкс", 1996 (репринт Москва: Типо-лит. К. Ө. Александрова, 1898), 279—280.
Гаврюшкин О. П. "Палестинское общество". Энциклопедия Таганрога // Таганрог: Антон, 1998, с. 384.
Гусева А. В. "Православное Палестинское общество". Энциклопедия Таганрога // Таганрог: Антон, 1998, с. 408.
Кукушин В. С. История архитектуры Нижнего Дона и Приазовья // Ростов-на-Дону: ГинГо, 1996, гл. 12: «Исчезнувшие навсегда».