Капніст Василь Васильович

Василь Васильович Капніст
Василь Васильович Капніст
Народився	12 (23) лютого 1758(1758-02-23) Обухівка Сорочинська сотня Миргородського полку
Помер	28 жовтня (9 листопада) 1823(1823-11-09) (65 років) там же
Поховання	Миргородський район
Громадянство	Гетьманщина → Російська імперія
Національність	українець (з грецьким корінням)
Діяльність	драматург, поет
Знання мов	російська
Мова творів	російська
Жанр	ода, п'єса, елегія
Magnum opus	«Ода на рабство»
Батько	Капніст Василь Петрович[1][2][3]
Мати	Sofya Dunina-Borkovskayad[3]
У шлюбі з	Alexandra Alexewna Djakowad
Діти	Капніст Семен Васильович, Капніст Іван Васильович і Капніст Олексій Васильович
Автограф
Капніст Василь Васильович у Вікісховищі

Васи́ль Васи́льович Капні́ст (12 (23) лютого 1758(17580223), Обухівка, Миргородського полку — 28 жовтня (9 листопада) 1823, там само) — український^[4] та російський^[5] письменник. Імовірний автор трактату «Історія Русів», що здобув значної популярності серед патріотично-налаштованих українців у XIX ст.^[6][7] Маршалок шляхти Полтавської губернії в 1820—1822 роках.

Представник роду Капністів. Народився в Обухівці на Полтавщині по смерті батька. Мати, Софія Андріївна, походила з роду Дуніних-Борковських.

У шістнадцятирічному віці поступив на службу капралом в Ізмайлівський полк. З 1775 року — офіцер Преображенського полку.^[8]

У 1782–83 рр. — контролер головного поштового управління в Петербурзі.

1783 року після відставки з військової служби повернувся в Україну. Певний час був директором училищ Полтавської губернії.

Мав великий авторитет серед українського дворянства. Обіймав виборні посади предводителя дворянства Миргородського повіту (1782, ще до переїзду в Петербург), Київської губернії (1785–87), генерального судді Полтавської губернії (з 1802 року) та полтавського предводителя дворянства (з 1820 року). Перебуваючи на посадах, завжди обстоював інтереси українського народу.

Помер у рідному селі, де похований біля могили батька.

Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Василь Капніст почав друкуватися в 1780 році. Писав оди, елегії, анакреонтичні вірші.

У 1783 році написав «Оду на рабство» (опубл. 1806), у якій виступив проти посилення колоніальної політики російського уряду в Україні, зокрема, остаточної ліквідації в 1783 році козацьких полків і запровадження кріпосного права у Слобідській і Лівобережній Україні.

1787 року В. В. Капніст разом з групою аристократів-автономістів підготував проєкт відновлення козацьких формувань в Україні («Положение, на каком может быть набрано и содержано войско охочих казаков»), який, незважаючи на підтримку П. Рум'янцева-Задунайського і Г. Потьомкіна, був відхилений царським урядом.

У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками прусських урядових кіл, зокрема з міністром закордонних справ (канцлером) Пруссії Е.-Ф.Герцбергом про можливість надання допомоги українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.

У 1798 році опублікував поему «Ябеда», у якій у гострій формі критикував російську колоніальну політику на українських землях.

Василь Капніст переклав «Слово о полку Ігоревім» на російську мову і зробив цікавий коментар, у якому наголошено на українському походженні та на українських особливостях цього твору.

8 вересня 2023 року в газеті «Сурма» у статті про Василя Капніста «Забутий патріот Капніст» опубліковано перекладені українським поетом Станіславом Йосипенком уривки твору Василя Капніста «Оди на рабство»^{[9][значущість факту?]}.

У листопаді 2008 року в рідному селі Великій Обухівці відбулися урочистості з нагоди відкриття пам'ятника Василю Капністу, спорудженого за проєктом харківського студента Сергія Лінника коштом заснованого в 2007 році нащадками давнього роду Капністів «іменного» фонду за сприяння районної та обласної влади^[10]. На урочистих зборах згадували яскравий життєпис Василя Васильовича Капніста і відкрили йому погруддя.

20 травня 2015 року в Полтаві вулицю Іскровську було перейменовано на вулицю Василя Капніста^[11].

2015 року в місті Дніпро вулицю Комітетську перейменували на вулицю Василя Капніста.

2016 року в Сумах вулицю 26 Бакинських комісарів перейменували на вулицю Василя Капніста.

10 грудня 2024 року у місті Первомайськ Миколаївської області вулицю Павла Пестеля перейменували на вулицю Василя Капніста.^[12]

• Капністи
• Будинок Капніста
• Місія Капніста

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті.

• В. М. Матях. КАПНІСТ Василь Васильович// Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2007. — 528 с [Архівовано 3 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Історія України в особах: IX—XVIII ст. К.:Видавництво «Україна», 1993, 396 с.
• Оглоблин О. Берлінська місія Капніста 1791 року / «Український історик», 1974, № 01-03 [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Оглоблин О. Василь Капніст [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Літературно-науковий збірник. — 1952. — ч. 1; Збірник «Української Літературної Газети». — 1956
• М. С. Дорошко. Капніст Василь Васильович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• А. Круглашов. Капніст Василь // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с.315 ISBN 978-966-611-818-2
• Капніст [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Олександр Дробаха. Велике серце гетьманщини. [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]
• «Імена твої, Україно» [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007 ст. 112—117