Капчук Микола Семенович

Капчук Микола Семенович
Народився	18 листопада 1931(1931-11-18)  Вілія, Україна
Помер	18 лютого 2018(2018-02-18) (86 років)  Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	Польська Республіка  СРСР  Росія
Діяльність	клірик
Alma mater	Одеська духовна семінарія і Московська духовна академія (1960)
Науковий ступінь	кандидат богослов'я
Знання мов	російська
Конфесія	православ'я
Нагороди

Микола Семенович Капчук (18 листопада 1931, с. Вілія, Волинське воєводство, Польська Республіка — 18 лютого 2018, Москва, Росія) — діяч РПЦ, голова парафіяльної ради Богоявленського кафедрального собору в Єлохові з 1969 року по 2015 рік, з 2015 року — почесний ктитор Собору^[1].

У 1951 році закінчив ветеринарний технікум і до 1952 року працював лікарем-ветеринаром в Херсонській області. У 1952 році вступив до Одеської духовної семінарії, а після її закінчення вступив у Московську духовну академію, яку в 1960 році закінчив зі ступенем кандидата богослов'я за кафедрою історії Російської Церкви. Спільно з навчанням в Академії він прислуговує у Патріарха Московського і всієї Русі Алексія I та єпископа Пимена (Ізвєкова).

З 1960 року працює в Московській патріархії секретарем єпископа Пимена (Ізвєкова) (майбутнього Патріарха Московського). Потім, протягом трьох років працював секретарем митрополита Пітирима (Свиридова) в Московській єпархії. Після повернення на роботу в Московську патріархію призначений представником з особливих доручень, і за сумісництвом, з 1969 року, старостою Богоявленського Патріаршого собору в Єлохові. Цю посаду він обіймав до 2015 року, коли покинув пост голови парафіяльної ради собору.

Він керував масштабними будівельними та реставраційними роботами в соборі. Був відреставрований фасад собору, замінена покрівля, упорядкована кафедра, встановлені система кондиціонерів та обладнання для радіотрансляції богослужінь, зроблена мармурова підлога, розширені й перероблені балкони для хорів. Проведені роботи по зміцненню настінного живопису собору. На трьох поверхах створено приміщення для ризниці, службові приміщення, майстерні. Була облаштована територія храму.

Обирався членом Помісних Соборів Російської Православної Церкви 1971 та 1990 років.

У 2008 році призначений членом Комісії з організації та проведення поховання Патріарха Алексія^[2].

З 2015 року — член парафіяльних зборів кафедрального собору.

З 3 листопада 2015 року за багаторічну та плідну працю відзначений званням почесного ктитора Богоявленського собору^[1].

Помер 18 лютого 2018 року^[3]. Похований на Ваганьковському кладовищі.

Державні нагороди Російської Федерації:

• Орден Дружби (11 серпня 2000 року) — за великий внесок у зміцнення громадянського миру і відродження духовно-моральних традицій^[4]
• Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (6 жовтня 1997 року) — за великий внесок у зміцнення економіки, розвиток соціальної сфери та у зв'язку з 850-річчям заснування Москви^[5]
• Медаль «В пам'ять 850-річчя Москви»

Нагороди Руської православної церкви:

• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня
• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня
• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира III ступеня
• Орден преподобного Сергія Радонезького I ступеня (2002 рік) — до уваги з наполегливої праці та у зв'язку з 150-річчям освячення Богоявленського кафедрального собору^[6].
• Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня
• Орден преподобного Сергія Радонезького III ступеня
• Орден святого благовірного князя Данила Московського II ступеня
• Орден преподобного Серафима Саровського I ступеня (2011 рік) — до уваги з багаторічної праці та у зв'язку з 80-річчям^[7].
• Орден преподобного Серафима Саровського II ступеня (2006 рік)
• Орден преподобного Андрія Рубльова II ступеня (2001 рік)
• Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви — вища нагорода Української Православної Церкви Московського Патріархату (2011 рік)^[8]
• Орден преподобного Нестора Літописця I ступеня (УПЦ МП)
• Орден преподобного Нестора Літописця II ступеня (УПЦ МП)

Нагороди інших Церков:

• Ордена Антіохійської Церкви святих Апостолів Петра і Павла і «Неопалима Купина»;
• Медалі та ордени Спасителя (двічі) і медалі Гробу Господнього Єрусалимської церкви;
• Орден Грузинської Церкви святого Георгія Побідоносця I ступеня;
• Орден Американської Церкви святителя Інокентія.

Інші нагороди

• Дві медалі Радянського фонду миру

• Капчук Н. С.  Патриарх Пимен и возрождение Русской Церкви [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] // pravda.ru, 23.07.2010.

Любартович В. А. Ктитор Патриаршего Собора. Путь церковного служения Николая Семёновича Капчука. — М. : Богоявленский кафедральный собор, 2011. — 206 с. — ISBN 978-5-903612-23-9.

• Биография на сайте Богоявленского собора в Елохове [Архівовано 24 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Андрей Печерский Всероссийский староста // газета «Русь державная», № 12 (244), декабрь 2014 года
• Николай Капчук: Приходилось делать многое, чего никто не мог себе позволить // ЖМП № 2, февраль 2012 года [Архівовано 6 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Человек, озолотивший Елоховский собор [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Крещение, как пить дать! [Архівовано 26 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Московский комсомолец, 2013 год
• Николаю Семёновичу Капчуку — 70 лет [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Журнал Московской Патриархии, № 2, 2002 год
• Юбилей ктитора Богоявленского кафедрального собора в Москве Н. С. Капчука [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Журнал Московской Патриархии, № 1, 2007 год.
• В Москве отметили 80-летний юбилей «всероссийского ктитора» [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Русская линия, 26.11.2011.
• Дружба, пронесённая через дороги жизни // газета «Русь державная», 2012 год [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Лучший друг митрополита Владимира: «Наши встречи давали возможность отвести душу в откровенных разговорах» [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Рождество приходит [Архівовано 15 січня 2019 у Wayback Machine.] // АиФ — Москва, № 52 от 25 декабря 2002 года.