Каранадзе Григорій Теофілович

Каранадзе Григорій Теофілович
Каранадзе Григорій Теофілович
груз. გრიგოლ თეოფილეს ძე კარანაძე
Народився	1902 ; Самікао, муніципалітет Абаша, Самеґрело-Земо Сванеті, Грузія
Помер	травень 1970 ; Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Національність	грузини
Діяльність	політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	генерал-лейтенант
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Григорій Теофілович Каранадзе (1902(1902), село Самікао Сенацького повіту Кутаїської губернії, тепер Грузія — травень 1970, місто Тбілісі, тепер Грузія) — один з керівників органів внутрішніх справ СРСР, міністр внутрішніх справ Грузинської РСР, генерал-лейтенант (09.07.1945). Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань.

Біографія

Син селянина — власника їдальні. Грузин. Закінчив три класи духовного училища в місті Ново-Сенакі, в 1918 році покинув навчання.

З квітня 1918 по березень 1921 року працював у власному господарстві в селі Самікао Сенацького повіту. З 1919 року брав участь у революційній роботі Ахалк-Сенацької молодіжної комуністичної організації. У 1920 році вступив до нелегальної комсомольської організації «Спартак», керував осередком «Спартака» в селі Самокао. З 1920 по 1921 рік був членом Абашського нелегального районного комітету спілки «Спартак».

У березні 1921 — серпні 1922 року — відповідальний секретар Абашського районного комітету КСМ (комсомолу) Грузії. У серпні 1922 — жовтні 1923 року — відповідальний секретар Душетського повітового комітету КСМ Грузії. У жовтні 1923 — вересні 1924 року — інструктор Верхньо-Сванетського повітового комітету КСМ Грузії. У вересні 1924 — жовтні 1925 року — відповідальний секретар Душетського повітового комітету КСМ Грузії.

Член ВКП(б) з січня 1925 року.

З жовтня 1925 по 1929 рік — завідувач організаційного відділу Душетського повітового комітету КП(б) Грузії. До червня 1929 року — інструктор Тифліського міського комітету КП(б) Грузії.

З червня 1929 по липень 1930 року — співробітник ДПУ Грузинської РСР. У липні 1930 — вересні 1931 року — співробітник Гурджаанського районного відділу ДПУ Грузинської РСР. У вересні — грудні 1931 року — співробітник Самтредського районного відділу ДПУ Грузинської РСР.

У грудні 1931 — липні 1934 року — відповідальний секретар Гурджаанського районного комітету КП(б) Грузії. У липні 1934 — вересні 1935 року — відповідальний секретар Караязького районного комітету КП(б) Грузії.

У вересні 1935 — вересні 1936 року — 1-й секретар районного комітету імені 26 комісарів КП(б) Грузії міста Тбілісі. У вересні 1936 — травні 1937 року — 1-й секретар Сталінського районного комітету КП(б) Грузії міста Тбілісі.

У травні 1937 — листопаді 1938 року — 1-й секретар Сігнахського районного комітету КП(б) Грузії.

Після того як НКВС СРСР очолив Лаврентій Берія, що став розставляти на ключові пости в органах своїх людей, яких він знав ще по роботі в Закавказзі, Григорій Каранадзе був призначений народним комісаром внутрішніх справ Кримської АРСР, де працював з 19 грудня 1938 по 26 лютого 1941 року. З 26 лютого по 31 липня 1941 року — народний комісар державної безпеки Кримської АРСР. 31 липня 1941 — 17 грудня 1942 року — народний комісар внутрішніх справ Кримської АРСР.

З 17 грудня 1942 по 7 травня 1943 року — народний комісар внутрішніх справ Дагестанської АРСР.

7 травня 1943 — 8 квітня 1952 року — народний комісар (з 1946 року — міністр) внутрішніх справ Грузинської РСР. Користувався довірою і заступництвом Л. П. Берії.

8 квітня 1952 року заарештований і перебував під слідством (так звана «мінгрельська справа»). Незабаром після смерті Сталіна Л. П. Берія припинив розслідування цієї справи і 10 квітня 1953 року Каранадзе був звільнений з ув'язнення, повністю реабілітований та призначений заступником міністра внутрішніх справ Грузинської РСР, де працював з 10 квітня по 12 жовтня 1953 року.

Після арешту Л. П. Берії, коли почалася «чистка» серед його висуванців, Каранадзе 12 жовтня 1953 року був спочатку переведений в розпорядження відділу кадрів МВС, а 19 грудня 1953 року звільнений з органів внутрішніх справ «за фактами дискредитації».

З грудня 1953 до 1957 року — на пенсії. З 1957 до смерті у травні 1970 року працював заступником голови Державного комітету лісового господарства Ради міністрів Грузинської РСР.