Карась Сава Леонтійович

Карась Сава Леонтійович
Народження	27 лютого 1905(1905-02-27)  Городоцький район, Кам'янець-Подільська область, СРСР
Смерть	26 березня 1963(1963-03-26) (58 років)  Жданов, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Звання	підполковник
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди

Са́ва Леонтійович Карась (14 лютого (27 лютого) 1905(19050227), с. Великі Немиринці (нині — Хмельницького району Хмельницької області — 26 березня 1963, м. Маріуполь, Донецька область) — радянський військовик, підполковник Радянської армії ЗС СРСР, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).

Сава Карась народився 14 лютого (27 лютого) 1905(19050227) року в селі Великі Немиринці (нині — Хмельницького району Хмельницької області). Здобув неповну середню освіту, після чого працював кочегаром. У 1927 році Карась був призваний до лав Робітничо-селянської Червоної армії. 1931 року він закінчив Київське піхотне училище, 1940 року — курси «Постріл». Служив на кордоні з Іраном ^[1].

У лютому 1942 року під час невдалої висадки десанту у Криму Сава Леонтійович Карась отримав поранення та потрапив у німецький полон. Кілька разів він намагався втекти з полону. Зумівши нарешті втекти, Карась очолив підпільну групу на Азовському заводі № 1 (нині Азовсталь у Маріуполі), а пізніше — партизанський загін. Брав участь у рейдах німецькими тилами, підтримував війська Південного фронту при звільненні Маріуполя^[1].

До травня 1944 року майор Сава Карась був заступником командира 1369-го стрілецького полку з стройової частини, 417-ї стрілецької дивізії 51-ї армії 4-го Українського фронту. Відзначився під час визволення Севастополя. Коли командир полку вибув із ладу, Карась прийняв командування полком він і організував прорив німецької оборони. Під час штурму Сапун-гори Карась особисто вів в атаку штурмовий загін, який знищив близько роти німецької піхоти, 7 вогневих точок, захопив 4 кулемети та першу лінію траншей. Під час атаки на другу лінію траншів стрілецький полк під командуванням Карася знищив 6 дотів та 10 дзотів і одним із перших вступив до Севастополя. Всього ж за три дні боїв за місто 1369-й стрілецький полк знищив понад 600 ворожих солдатів та офіцерів, 8 дотів, 17 дзотів та 27 вогневих точок ^[1][2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за «мужність, відвагу та героїзм, виявлені в боротьбі з німецькими загарбниками» майору Саві Карасю присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка»^[1].

Усього ж за час своєї участі у боях Карась був 26 разів поранений. У грудні 1945 року у званні підполковника він був звільнений у запас. Мешкав у Жданові (нинішній Маріуполь), з грудня 1946 року працював директором молокозаводу. Помер 26 березня 1963 року. Похований на Центральному цвинтарі Маріуполя^[1].

• Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».
• Два ордени Червоного Прапора.
• Орден Червоної Зірки.
• Медалі.

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
• Казарян А. А. Герои боёв за Крым. — Вид. 1. — Симферополь : Таврия, 1972. — С. 125. — 45000 прим. (рос.)
• Бугай Е. М., Макухин М. Е. Герой Советского Союза Карась С. Л. // Из когорты мужественных: сборник очерков и зарисовок. — Львов : Каменяр, 1978. — С. 95—97. (рос.)
• Гордость и слава Подолии: очерки о героях Советского Союза — уроженцах Хмельницкой области / состав. М. Е. Макухин. — Львов : Каменяр, 1985. — С. 93—95. (рос.)