Караулов Андрій Вікторович
Андрій Вікторович Караулов (нар. 10 вересня 1958, Калінінград, Московська область) — радянський і російський журналіст, прокремлівський пропагандст[3], телеведучий, блогер. Найбільш відомий як автор і ведучий публіцистичних програм «Момент істини» (1992—2016)[4] і «Русский век» (1998—2006), що в різний час транслювалися російськими телеканалами. Президент ТОВ «Телевізійна корпорація „Момент істини“». Лауреат телевізійної премії «ТЕФІ» (1995)[5]. БіографіяНародився в підмосковному Калінінграді (нині місто Корольов) Московської області. У 1976 році працював різноробочим заводу «Салют» в Москві. У 1981 році закінчив факультет театрознавства ГІТІСу ім. А. В. Луначарського. Кандидат мистецтвознавства. З 1982 р по 1983 р — служба в театрально-армійській команді. З 1983 р по 1985 р — редактор журналу «Театральная жизнь». З 1985 по 1988 — завідувач відділом гумору журналу «Огонек». З 1988 р по 1990 р — працює в альманасі «Наша спадщина». Друкувався в газеті «Советская Россия». З 1990 р — завідувач відділом журналу «Родина». У 1991 р — завідувач відділом літератури та мистецтва «Независимой газеты». З 1992 по 2016 рік — автор і ведучий програми «Момент істини». У 1992—1997 роках «Момент істини» виходив на каналі РТР[6]. У 1997 році вступив в конфлікт з головою ВГТРК Миколою Сванідзе та його заступником Михайлом Лесіним, в результаті якого «Момент істини» зняли з ефіру. У 1998—2006 роках — автор і ведучий програми в форматі інтерв'ю «Русский век» на телеканалі НТВ[7][8], потім на телеканалі ТВЦ[9]. Також вів програми «Крадене повітря» і «Російські люди» на телеканалі ТНТ[10][11][12][13][8], «Навколо Кремля» на каналі REN-TV[14][15] і «Національне надбання» на ТВЦ. У 2007 році було порушено Слідчим комітетом Російської Федерації кримінальну справу про незаконне прослуховування, в тому числі Караулова[16]. 12 листопада 2013 року на програмі «Спеціальний кореспондент» — «Лицедії» з Аркадієм Мамонтовим, журналістом телеканалу «Росія-1», вступив в дискусію з редактором газети «The Moscow Times» Майклом Бомом з США з приводу рівня розвитку Росії і США[17]. Автор політичних книг «Навколо Кремля» (друге видання книги вийшло в 2 томах у видавництві «Слово»). Перше видання книги «Навколо Кремля» вийшло в 1990 році і, на думку автора, мета цієї книги полягала в тому, щоб "через цикл діалогів показати, як протягом одного року жила і розвивалася суспільно-політична думка, куди і до чого йшли … "; «Русское солнце». Автор монографій «Театр, 1980-ті», «Олег Іванович Борисов», «Спрощений театр». Автор документального 4-серійного фільму «Невідомий Путін»[18]. З квітня 2018 року робить випуски на своєму офіційному ютуб-каналі «Офіційний канал Андрія Караулова». Канал має понад 1,5 млн передплатників.[19] 24 листопада 2022 року на Андрія Караулова було заведено кримінальна справа про наклеп (128.1 УК РФ), порушена за заявою голови Держкорпорації "Ростех" Сергія Чемезова.[20] за іншою версією, приводом для порушення справи стала заява режисера Микити Міхалкова, який вирішив, що Караулов звинуватив його у вирубці лісів у Нижегородській області.[21] Переховується в ОАЕ. РодинаДружини:
Фільмографія
Бібліографія
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.JPG)
Portal di Ensiklopedia Dunia
