Карл Вайзенбергер

Карл Вайзенбергер
Карл Вайзенбергер
нім. Karl Franz Armin Weisenberger
	Вайзенбергер (ліворуч) і Лотар Рендуліч (літо 1944).
Народився	29 вересня 1890 ; Вюрцбург, Баварське королівство, Німецький Райх
Помер	28 березня 1952 (61 рік) ; Кемптен, Округ Швабія, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Роки активності	? — 1945
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди
	Золотий німецький хрест
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Карл Франц Армін Вайзенбергер (нім. Karl Franz Armin Weisenberger; 20 вересня 1890, Вюрцбург — 28 березня 1952, Кемптен) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

У 1909 році вступив добровольцем в 9-й баварський піхотний полк «Вреде» Баварської армії. 26 жовтня 1911 був проведений в лейтенанти 20-го баварського піхотного полку «Принц Франц».

Брав участь у Першій світовій війні, після війни продовжив службу в німецькій армії. В 1934 році призначений командиром 21-го (баварського) піхотного полку Рейхсверу, а вже в 1935 році очолив Військову Академію.

Після початку Другої світової війни генерал Вайзенбергер 15 жовтня 1939 року був призначений командиром 71-ї піхотної дивізії, на чолі якої взяв участь у Французькій кампанії. 15 лютого 1941 року генерал Вайзенбергер був призначений командувачем 53-м армійським корпусом. Учасник німецько-радянської війни, корпус під його командуванням у складі групи армій «Центр» наступав по території Білорусії, потім взяв участь у битві за Москву.

29 листопада 1941 року Вайзенбергер отримав під своє командування 36-й гірський корпус, який вів бойові дії в Карелії спільно з фінами в складі 20-ї гірської армії під керівництвом спершу генерал-полковника Едуарда Дітля, а потім — генерал-полковника Лотара Рендуліча.

Генерал Вайзенбергер очолював корпус до 10 серпня 1944 року, після чого був переведений в резерв фюрера. Однак вже 15 серпня 1944 року він змінив генерала Моріца фон Вікторіна на посаді командувача 13-м військовим округом в Нюрнберзі.

Нагороди

Медаль принца-регента Луїтпольда з короною (6 березня 1911)
Залізний хрест
- 2-го класу (23 вересня 1914)
- 1-го класу (4 травня 1915)
Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу
- з мечами (12 грудня 1914)
- з мечами і короною (23 липня 1917)
Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
Лицарський хрест Залізного хреста (29 червня 1940)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія)
Німецький хрест в золоті (13 серпня 1944)

Література

Walther Lammers (ред.): «Fahrtberichte» aus der Zeit des deutsch-sowjetischen Krieges 1941. Protokolle des Begleitoffiziers des kommandierenden Generals LIII. Armeekorps. Eingel. und hrsg. von Walther Lammers. Boppard am Rhein: Boldt, 1988 (Deutsche Geschichtsquellen des 19. und 20. Jahrhunderts; 56). ISBN 3-7646-1876-0.
Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. E.S. Mittler & Sohn. Berlin 1930. с. 124.
Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, с. 774.