Карнов Андрій Павлович

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті.

Карнов Андрій Павлович (30 жовтня 1898, Тульська губернія, Російська імперія — 9 листопада 1979, Дніпропетровськ, УРСР, СРСР) — радянський генерал-майор (1943). Жертва сталінських репресій.

Андрій Павлович Карнов
Андрей Павлович Карнов
Народження	30 жовтня 1898 Село Кроптове, Тульська губернія, Російська імперія
Смерть	9 листопада 1979 Дніпропетровськ, СРСР
Приналежність	Червона армія
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1918-1938, 1939-1946
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Командування	57-ма гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битви	Друга світова війна: Сталінградська битва
Нагороди

Народився в селі Кроптове Тульської губернії в селянській родині. Під час Першої світової війни служив у 37-му Сибірському запасному полку, участі в бойових діях не брав. Учасник Громадянської війни в Росії, командував батальйоном у партизанському полку. Брав участь у Волочаєвській операції, за мужність і героїзм проявлені під час цієї операції був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У міжвоєнний період служив у військах ОДПУ, потім — у Червоній армії, був командиром навчального батальйону і помічником командира полку. Із жовтня 1937 року — начальник курсів молодших лейтенантів 18-го стрілецького корпусу на Далекому Сході.

12 липня 1938 року після санкції командувача Далекосхідного фронту маршала Блюхера був заарештований органами НКВС. До жовтня 1939 року перебував в ув'язненні. У жовтні 1939 року звільнений з ув'язнення, реабілітований і відновлений по службі, був призначений командиром 134-го стрілецького полку 34-ї стрілецької дивізії 2-ї Червонопрапорної армії. Із грудня 1940 року — заступник командира 34-ї дивізії.

З початком німецько-радянської війни продовжував служити на Далекому Сході. Спершу очолював 27-му запасну стрілецьку бригаду, потім 204-ту стрілецьку дивізію, пізніше служив заступником командира 26-го стрілецького корпусу.

Із вересня 1942 року — на фронті. У жовтні 1942 року очолив 153-тю стрілецьку дивізію. На її чолі у складі Донського та Південно-Західного фронтів брав участь у Сталінградській битві. За успіхи під час Середньодонської операції дивізія була перетворена у 57-му гвардійську стрілецьку дивізію, на чолі якої залишився полковник Карнов. Дивізія брала участь у Донбаській операції і форсуванні Дніпра.

Із листопада 1943 року генерал-майор Карнов знаходився у госпіталі через хворобу. Після лікування він закінчив курси при Військовій академії імені К. Є. Ворошилова. Із травня 1944 по серпень 1945 року — командир 300-ї стрілецької дивізії на Далекосхідному фронті, учасник радянсько-японської війни. У серпні 1945 року знятий з посади, а в 1946 році звільнений у запас. Жив і помер у Дніпропетровську.

• Полковник (1935)
• Генерал-майор (23 січня 1943)

Був нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, медалями «XX років РСЧА», «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією» та іншими нагородами.

• Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. — М.: Кучково поле, 2015. — Т. 4. — С. 152—155 — 330 экз. — ISBN 978-5-9950-0602-2

Це незавершена стаття про особу Радянського Союзу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.