Карпенко Любов Григорівна

Любов Григорівна Карпенко
Ім'я при народженні	Шадура Любов Григорівна
Народилася	25 серпня 1949(1949-08-25) (75 років) село Пашківка Ніжинського району, Чернігівська область, Україна
Громадянство	Україна
Діяльність	поетеса
Magnum opus	поетична збірка «Сніги, сніги...» (2010)
Членство	Національна спілка письменників України
Премії	Ічнянська літературна премія імені Василя Чумака (2013)

|Lib=

Любов Григорівна Карпенко (*25 серпня 1949, село Пашківка Ніжинського району, Чернігівська область) — українська поетеса, членкиня НСПУ.

Дитинство провела в селі Дорогинка Ічнянського району Чернігівської області.

Поетеса мешкає в місті Ічня Чернігівської області.

У 2002 році вийшла в світ перша книжка поезій «Тепло долонь».

Згодом були видані поетичні збірки:

• «Осені печаль»,
• «Сховаю в серці я зорю»,
• «На крилі у долі»,
• «Подих вітрів»,
• «Скошене серце»,
• «Сніги, сніги…»,
• «Склянка полину»,
• «Переймаю вітри».

Вийшла друком збірка пісень «Мелодії душі на струнах серця».

Також побачили світ пʼять дитячих книжок:

• «Передзвін»,
• «Ведмідь і бджоли»,
• «Дзвони дитинства»,
• «Дивокрай»,
• «Киця Пуша».

Друкувалася в журналі «Літературний Чернігів», київських часописах, журналах «Адвентистський вісник», «Отчий поріг», антологіях «Сонячна мальвія» (видавництво «Задруга», Київ), «Склянка часу», німецько-російсько-українських антологіях «Autumnus», «Bruma», «Антологія сучасної новелістики та лірики України. Політика» (це видання стало лауреатом 11-го всеукраїнського конкурсу «Книжка року — 2009» у номінації «Сучасна поезія та афористика»), «Радосинь–20» (видавництво «Задруга», Київ). Друкувалася в районних газетах «Трудова слава», «Ічнянщина», «Ніжинський вісник».

Співавторка циклу поезій в опублікованій під псевдонімом збірці Ігоря Качуровського «Parodiarium Хведосія Чички: Пародії, шаржі, епіграми, літературні жарти», виданій у Дрогобичі 2013 року.

Окремі вірші перекладено болгарською та російською (переклади опубліковано в альманахах «Денница» та «Утренняя заря», Софія, Болгарія).

Вірші в авторському виконанні звучали по обласному радіо в передачі «Сонячні кларнети», на всесвітньому каналі Українського радіо в радіожурналі «Україна літературна» та радіопередачах «Берегиня», «Якщо не ми», «Літературні читання».

Член Національної спілки письменників України (2014)^[1], член спілчанського літоб’єднання «Радосинь».

Лауреат обласного конкурсу «Краща книга — 2004» в номінації «Поезія» за книжку «Сховаю в серці я зорю» та «Краща книга — 2010» за книгу «Сніги, сніги…».

Лауреат ічнянської літературної премії імені Василя Чумака.

• Карпенко Любов. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 13 серпня 2017.
• Карпенко Любов. Гоголівська академія. Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.