Карпюк Тарас Юрійович
Тарас Юрійович Карпюк (1984—2022) — громадський активіст, учасник АТО на сході України та російсько-української війни; сапер диверсійно-розвідувальної групи добровольчого батальйону «Братство» Дмитра Корчинського[1], яка діяла у складі спецпідрозділу Тимура ГУР МО України. ЖиттєписНародився 30 серпня 1984 року. Закінчив факультет соціології та права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»[2]. Громадський активіст, брав участь у різноманітних акціях. 25 січня 2013 року затриманий разом із Максимом Михайловим у Невинномиську; заарештований на 15 діб за спробу участі в акції протесту проти кремлівської влади на Кубані[3]. Учасник Революції гідності. 18 лютого 2014 року був поранений в ноги на Майдані[джерело?]. З початком агресії Росії проти України на Донбасі, одразу пішов добровольцем на фронт. У складі добровольчого батальйону «Азов» брав участь у визволенні Маріуполя. У серпні 2014 року брав участь у боях під Іловайськом, де отримав поранення.[4] Після цього довго лікувався. З початком російського вторгнення в Україну в 2022 році у складі добровольчого батальйону «Братство» був учасником боїв за визволення Київщини, Харківщини, Миколаївщини[4]. Загинув 25 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання на території Брянської області Російської Федерації разом зі своїми побратимами Юрієм Горовцем, Максимом Михайловим і Богданом Ляговим. За попередньою інформацією група загинула, натрапивши в транспортному засобі на мінне поле[5][6]. За іншою інформацією група загинула під час бою[7]. За повідомленням ГУР: "Непийпиво, Святоша, Тарасій та Аполлон відмовились здатись в полон російським військам, зайняли кругову і героїчно прийняли останній бій 25 грудня 2022 року[8]. ГУР МО України: "Непийпиво. Тарасій. Святоша. Аполлон — розвідники, які серед перших перенесли війну на територію ворога. Їхні історії та внесок у спільну справу боротьби за Україну залишиться дороговказом для усіх наступних поколінь захисників нашої свободи й державності так само, як гасло холодноярців та вояків УПА — “Воля України або смерть”. 25 грудня 2022 року диверсійна група Непийпива, Тарасія, Святоші та Аполлона здійснювала глибинний рейд з таємним завданням на підконтрольній ворогу території. Зіткнувшись з російськими військами, четверо розвідників відмовились здаватись в полон і прийняли останній бій. Вічна слава і честь розвідникам, полеглим на війні за волю української нації!".[9] 22 лютого 2023 року батальйон «Братство» повідомив про повернення в Україну тіл чотирьох бійців, які загинули на ворожій території. 7 березня 2023 року в Києві в Михайлівському Золотоверхому соборі відбулося відспівування загиблих; після цього — прощання на Майдані Незалежності[10][11][12]. Похований на Алеї Слави Лук'янівського кладовища[13][14]. Вшанування пам'яті30 грудня 2022 року на офіційному інтернет-представництві Президента України оприлюднена петиція № 22/174768-еп «Щодо присвоєння почесного звання Герой України посмертно учасникам української диверсійно-розвідувальної групи Максиму Михайлову, Юрію Горовцю, Тарасу Карпюку та Богдану Лягову». 29 січня 2023 року під петицією зібрано більше 25000 голосів, необхідних для розгляду[15]. 22 лютого 2023 року петиція була підтримана Президентом України Володимиром Зеленським, який звернувся до Прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля з проханням комплексно опрацювати порушене питання, про результати поінформувати Президента та автора петиції[16]. В літературіГероям батальйону «Братство» — Юрію Горовцю (Святоші), Максиму Михайлову (Непийпиво), Тарасу Карпюку (Тарасію) та Богдану Лягову (Аполлону), присвячені вірші тощо[17][18][19]. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
