Карта пам'яті

Карта пам'яті
Код MCN	8523.51.10
Карта пам'яті у Вікісховищі

Ка́рта па́м'яті або флешка́рта — компактний електронний носій даних, що використовується для зберігання цифрової інформації. Сучасні карти пам'яті виготовляються на основі флешпам'ять, хоча принципово можуть використовуватися й інші технології. Карти пам'яті широко використовуються в електронних пристроях, включаючи цифрові камери, мобільні телефони, ноутбуки, MP3-плеєри та гральні консолі. Карти пам'яті є компактними, перезаписуваними, і, крім того, вони можуть зберігати дані без споживання енергії (енергонезалежність).

Розрізняють карти з незахищеною, повнодоступною пам'яттю, для яких відсутні обмеження на читання і запис даних, і картки з захищеною пам'яттю, що використовують спеціальний механізм дозволів на читання/запис і видалення інформації. Зазвичай картки з захищеною пам'яттю містять незмінну область ідентифікаційних даних^[1].

Серед перших комерційних форматів карт пам'яті були плати PC Card (карти типу I), що виготовлялися за специфікацією PCMCIA. Вони з'явилися на початку 1990-х років, але нині використовуються в основному в промислових цілях і для підключення пристроїв введення/виводу, таких як мережеві плати, модеми та жорсткі диски. У 1990-х роках з'явилися карти пам'яті менших форматів, ніж PC Card, в тому числі CompactFlash, SmartMedia і Miniature Card. Потреба в менших картах для мобільних телефонів, КПК і компактних цифрових фотоапаратів створила тенденцію, за якою всякий раз попереднє покоління «компактних» карт виглядало великим. У цифрових фотоапаратах карти SmartMedia та CompactFlash застосовувалися цілком успішно, у 2001 році CF захопили 50 % ринку цифрових камер, а CF повністю панували на ринку професійних цифрових камер. Однак, до 2005 р. карти SD/MMC майже повністю зайняли місце карт SmartMedia, хоча і не на тому ж рівні та в умовах жорсткої конкуренції з картами Memory Stick та CompactFlash. У промисловості, попри поважний вік карт пам'яті PC Card (PCMCIA), їм досі вдається зберігати нішу, тоді як в мобільних телефонах і КПК вони подекуди застосовувалися до 2010 року, коли в нових телефонах високого класу стали домінувати карти мікро-SD.

З 2010 року нові продукти Sony (раніше використовували тільки карти пам'яті Memory Stick) і Olympus (раніше використовували тільки карти xD-Card) пропонуються з додатковим слотом для SD-Card^[2]. У війні форматів переможцем вийшли SD-карти^[3][4].

• 
  MiniSD
• 
  CompactFlash (CF-I)
• 
  Memory Stick
• 
  MultiMediaCard (MMC)
• 
  SmartMedia
• 
  xD-Picture Card (xD)

SD-карти оснащені модулем Wi-Fi. (Наприклад SD-карти Eye-Fi Class 6 з Wi-Fi 802.11n.)^[5]

• SD to CF (Secure Digital SD to CF CompactFlash Card Adapter Type II)
• SDHC to CF
• Micro SD/TF to CF
• MS to CF
• MicroSD (TF) to MS/MS Pro Duo
• MS to PC card
• Micro SD to SD

Багато ігрових консолей використовують власні твердотілі карти пам'яті для зберігання даних. Хоча в домашніх ігрових консолях ігри, як правило, записуються на лазерні диски, або жорсткі диски через їх більшу ємність, в більшості портативних ігрових систем розробники віддають перевагу вбудовувати картриджі і карти пам'яті через їх низьке енергоспоживання, малі фізичні розміри та механічної простоти пристрою.

Ємності в дужках стосуються офіційних карт пам'яті, випущених в перших партіях.

• Лінійка Microsoft Xbox:
  • Xbox Memory Unit (8 Мбайт).
  • Xbox 360 Memory Unit (64 Мбайт/256 Мбайт/512 Мбайт).
• Лінійка Nintendo:
  • Nintendo 64 Controller Pak (256 Кбіт/32 Кбайт), поділених на 123 сторінки
  • Nintendo GameCube Memory Card версії: 59 блоків (4 Мбіт/512 Кбайт), 251 блок (16 Мбіт/2 Мбайт) і 1019 блоків (64 Мбіт/8 Мбайт)
  • Wii Nintendo GameCube сумісна з MultiMediaCard або сумісна з карткою Secure Digital до 2 ГБ
  • Nintendo DSi сумісна з карткою Secure Digital.
• Sega Dreamcast Visual Memory Unit (VMU) (128 Кбайт поділених на 200 блоків)
• Карта пам'яті Sega Saturn може мати 20 блоків з записами ігор.
• Лінійка Sony PlayStation:
  • Карта пам'яті PlayStation (1 Мбіт/128 Кбайт, поділених на 15 блоків).
  • PlayStation 2 використовує карти 8 Мбайт для свого власного контенту і підтримує карти пам'яті PlayStation для зворотної сумісності. Сторонніми виробниками випускаються карти більшої ємкості, але вони не підтримуються офіційно.
  • Для ранніх моделей PlayStation 3 характерна інтеграція з CompactFlash, Secure Digital та Memory Stick PRO Duo. Зовнішні пристрої дають можливість імпортувати та експортувати збереження на карти пам'яті PlayStation і PlayStation 2.
  • Моделі PSP-1000, −2000 та −3000 використовують для зберігання даних Memory Stick PRO Duo, тоді як модель PlayStation Portable#PSP-N1000 (Go)PSP Go використовує Memory Stick Micro.
  • PlayStation Vita використовує карти пам'яті власного формату (від 4 до 32 ГБ).
• Портативна ігрова консоль GP2X на базі GNU/Linux використовує карти SD/MMC.
• Neo Geo AES, розроблена в 1990 році фірмою SNK Playmore, була першою ігровою консоллю, що використовує картки пам'яті. Картки пам'яті AES сумісні також з Neo-Geo MVS для гральних автоматів.

• SSD
• Носій даних
• Гаряча заміна
• Жорсткий диск

• Історія карт пам'яти [Архівовано 26 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)