Картулярій СанлісаЛозаннський картулярійЛозаннський картулярій у розгорнутому виглядіСторінка картулярія Кемперле
Картулярій (лат.charta — грамота)[1][2] — збірка середньовічних копій грамот, хартій, актів[3][4]. Переписаний картулярій був іноді зі скороченнями та вставками (інтерполяціями), і у середньовічній Європі ним юридично оформляли земельні дарування на користь церкви, майнові та особисті відносини між церковними і світськими установами або особами. Іноді картулярій — це копія угоди між світськими особами, копія королівського указу[5]. Картулярії складалися з VII до XIV ст. у великих монастирях латинською мовою[6].
У період Меровінгів картулярії поширені були переважно у Галлії, до середини ІX ст. картулярії застосовуються майже по всій території імперії[10].
Картулярії складалися при монастирськях латинською мовою[11], були написані канцелярським письмом[12]. Найдавніші картулярії виготовляли з пергаменту, а новіші – з паперу.
Кеда М.К. Практикум з історії Середніх віків країн Європи та Америки. – Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2011. – 264 с. ISBN 978-966-2482-70-6
Ángel Riesco Terrero, José María de Francisco Olmos, Manuel Barrero Acedo. Vocabulario científico-técnico de paleografía, diplomática y ciencias afines. Barrero & Azedo. 2003. ISBN 978-84-933156-0-3(ісп.)
Elena E. Rodríguez Díaz. Los cartularios en España: problemas y perspectivas de investigación. La escritura de la memoria: los cartularios (Universidad de Huelva): 13-36. 2011. ISBN 978-84-92944-00-2(ісп.)
Olivier Guyotjeannin, Laurent Morelle, Michel Parisse. Les cartulaires. Actes de la table ronde organisée par l’École nationale des chartes et le GDR 121 du CNRS (Paris, 5-7 décembre 1991), Paris, Librairie Droz et Librairie H. Champion, 1993 (фр.)
Daniel Le Blévec. Les Cartulaires méridionaux, Publications de l’École nationale des chartes, coll. Études et rencontres, 2006 ISBN 9782357231214(фр.)
Raymond Clemens, Timothy Graham. Introduction to Manuscript Studies. Ithaca: Cornell University Press, 2008. (англ.)
Примітки
↑Картулярій / В.Д. Гапотій, Я.В. Попенко. Термінологічний словник-довідник з дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн». Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. Мелітополь, 2013. 228 с.
↑Беззубенко А.В. Історія середніх віків (V – XV ст.). Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять. Х.: ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 2021. 106 с.
↑P. Amargier. Cartulaire de Trinquetaille. Publications universitaires des lettres & sciences humaines d’Aix-en-Provence, 1972 (фр.)
↑Jean-Daniel Morerod. Lausanner Chartular. Historisches Lexikon der Schweiz.
↑Emanuele Curzel. Codex Wangianus: I cartulari della Chiesa trentina (secoli XIII-XIV), Il Mulino, 2007, ISBN 978-88-15-11991-9(італ.)
↑Robert Le Roy. Petit atlas de Quimper au Moyen Âge: Quimper aux XIIIe et XIVe siècles d'après les cartulaires de l'église Saint-Corentin, Bulletin de la Société archéologique du Finistère, 2002 (фр.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Картулярій