завідувач відділу тваринництва, завідувач кафедри комбікормів, декан зооінженерного факультету, декан факультету ветеринарної медицини, проректор з навчальної роботи, завідувач кафедри генетики, розведення та годівлі сільськогосподарських тварин
Майже 30 років паралельно працював в Одеському державному аграрному університеті (1992—2021) та Одеській державній академії харчових технологій (1995—2021), обіймав різні посади в обох закладах: від завідувача кафедри генетики, розведення та годівлі сільськогосподарських тварин до проректора з навчальної роботи. Автор понад 200 наукових робіт, близько 20 запатентованих винаходів[1].
Життєпис
Народився 10 липня 1941-го року у селі МирівкаКиївської області у сім'ї колгоспників. У 1944-му році батько загинув на фронті, мати залишилася одна з трьома дітьми. У 15-ти річному віці Олексій втратив і мати.
У 1959-му році закінчив Київське ремісниче училище за спеціальністю «Коваль вільного кування». Відтоді ж два роки працював за спеціальністю на заводі «Ленінська кузня», на якому Олексій Карунський підвищив свою кваліфікацію до рівня п'ятого розряду.
У 1964-му році демобілізувався, вступив на ветеринарний факультет Української сільськогосподарської академії, яку закінчив у 1969-му році. За роки навчання у академії виконав науково-дослідну роботу на тему «Лікування диспепсії телят за допомогою нососичужного зонду», яка зайняла перше місце серед ветеринарних факультетів[2].
Після закінчення академії працював спочатку у радгоспахКриму, потім — Молдавської РСР, паралельно проводив науково-дослідну роботу.
У 1991-му році здобув науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук, захистивши дисертацію на тему «Разработка системы использования нетрадиционных кормов-отходов пищевой промышленности в кормлении свиней». При написанні докторської дисертації Олексія Карунського консультували професори Григорій Степурін та Костянтин Солнцев[3].
У 2000—2001 роках — декан зооінженерного факультету аграрного університету, у 2002—2003 — декан факультету ветеринарної медицини. Паралельно у 2001—2002 роках — проректор з навчальної роботи. У 2010-му році залишив посаду завідувача кафедри генетики, розведення та годівлі сільськогосподарських тварин, залишив собі обов'язки професора кафедри.
Автор понад 200 наукових робіт, близько 20-ти запатентованих винаходів. Провідний український дослідник хімічної складової кормів, росту та розвитку тварин, розробник рецептів комбікормів та преміксів. Член спецради Харківської державної зооветеринарної академії. Науковий керівник більш ніж 15-ти кандидатів і докторів наук[2].
1990 — «Использование отходов пищевой промышленности в свиноводстве» / А. И. Карунский; Молд. НИИ виноградарства и виноделия НПО «Виерул». — Кишинев: Штиинца, 1990. — 76,[2] с.; 22 см.
1991 — «Разработка системы использования нетрадиционных кормов-отходов пищевой промышленности в кормлении свиней»: диссертация доктора сельскохозяйственных наук : 06.02.02 / Белорус. НИИ животноводства. — Кишинев, 1991. — 302 с.
1992 — «Кормова патока в раціонах свиней» (стаття)
1993 — «Доцільне використання відходів переробки винограду при годівлі» (стаття)
1993 — «Меласса (кормовая патока) при откорме свиней» (стаття)
1993 — «Нетрадиционные корма в составе комбикормов» (стаття)
1993 — «Отходы свеклосахарного производства в кормлении сельскохозяйственных животных» (стаття)
1993 — «Томатные отходы — корм для свиней» (стаття)
1993 — «Цеолиты в рационах норок» (стаття)
1994 — «Влияние минеральных добавок на рост и развитие цыплят-бройлеров» (стаття)
1994 — «Корма: справочное пособие»
1994 — «Эффективность использования баротермически обработанного зерна в комбикормах для птицы» (стаття)
1995 — «Рекомендации по использованию автолизата в рационах норок» (стаття)
1995 — «Томатные отходы в рационе свиней» (стаття)
1996 — «Вплив природних цеолітів на продуктивність норок» (стаття)
1996 — «Дополнительные источники кормовых средств для сельскохозяйственных животных» (стаття)
1996 — «Исследование возможности использования природных сапонитов при производстве комбикормовой промышленности» (доповідь)
1996 — «Нетрадиционные источники минерального питания сельскохозяйственных животных и птицы» (доповідь)
1996 — «Нетрадиционные минеральные добавки при производстве комбикормов» (стаття)
1996 — «Рациональное использование нетрадиционных кормов при выращивании и откорме свиней» (стаття)
1996 — «Хімічний склад алюмосилікатів, використаних при виробництві комбікормів» (доповідь)
1997 — «Добавка аминокислотная кормовая в рационах свиней» (стаття)
1997 — «Нові мінеральні добавки» (стаття)
1997 — «Норми годівлі сільськогосподарських тварин та поживність кормів півдня України: довідник»
1997 — «Природні сапоніти — новий мінеральний компонент комбікормів» (стаття)
1998 — «Використання ферментних препаратів у раціонах молодняка свиней на відгодівлі» (стаття)
1998 — «Влияние добавки аминокислотной кормовой /ДАК/ на продуктивные качества молодняка свиней и птицы» (доповідь)
1998 — «Ефективність використання сапоніту у раціонах курей яєчного напрямку» (доповідь)
1998 — «Использование добавки аминокислотной кормовой из нетрадиционного сырья в рационах молодняка свиней» (доповідь)
1999 — «Кормові отруєння сільськогосподарських тварин» (стаття)
1999 — «Нетрадиционные источники минерального питания сельскохозяйственных животных и птицы» (стаття)
1999 — «Нетрадиційні корми у раціонах сільськогосподарських тварин» (посібник)
2000 — «Борошно з яблучних вичавок, як компонент у складі комбікормів для ремонтного молодняку свиней» (стаття)
2000 — «Годівля овець і кіз: методичні вказівки для виконання курсових робіт»
2000 — «Гречана лузга як кормова добавка» (стаття)
2000 — «Добавка аминокислотная кормовая ТТУ 46.715.334-98 /для повышения репродуктивных качеств сельскохозяйственных животных» (посібник)
2000 — «Ефективність використання білкових добавок в годівлі сільськогосподарських тварин» (стаття)
2000 — «Корми та годівля сільськогосподарських тварин» (посібник)
2000 — «Наставление по применению аминокислотных обогатителей (Автолизат дрожжевой, сухой ТТУ 46.15.335-98) для повышения репродуктивных качеств сельскохозяйственных животных» (стаття)