Каталактика

Каталактика  (англ. Catallactics; від дав.-гр. καταλλαξία)— економічна теорія. Арістотелівський термін, який означає «ринкове господарство, що використовує гроші як посередника в обміні», «перетворення ворогів на друзів», «перетворення чужого на члена спільноти». Термін використовували Людвіг фон Мізес і Фрідріх фон Гаєк для позначення нового змісту економічної науки - економічну теорію ринкового суспільства.

Предметом каталактики є аналіз тих дій, які робляться на основі грошового розрахунку. Каталактика включає в свій предмет ряд «позаекономічних» феноменів, але не досліджує багато явищ недобровільною природи, які традиційно вивчаються економістами, такі як податки, тарифи, ліцензування та ін.

Каталактика — праксеологічна теорія.

Термін вперше запропонований англійським та ірландським філософом, теологом та економістом Річардом Вотлі (англ. Richard Whately) у 1838 р^[1][2]. Предмет вивчення — каталаксія — розширений порядок людської взаємодії.

Саме з метою остерегти вас від упереджень, створених таким чином (а ви, ймовірно, зустрінетеся з багатьма випадками осіб, які перебувають під їх впливом), я висловив свої заперечення проти назви політекономії. Зараз, я вважаю, надто пізно думати про те, щоб це змінити. Справді, А. Сміт назвав свою роботу трактатом про «Багатство народів»; але це дає назву лише предмету, а не самій науці. Назва, якій я мав би віддати перевагу як найбільш описовій та загалом найменш заперечувальній, це назва КАТАЛАКТИКА, або «Наука про обмін».^[3]

Також Джон Хікс запропонував називати неокласичну теоретичну парадигму "каталактикою" - наукою про обмін^[4]. За визначенням економіста Австрійської школи Людвіга фон Мізеса, предмет каталактики:

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Людвіг фон Мізес

Предметом каталактики є усі ринкові явища зі своїм корінням, відгалуженням і наслідками. Люди, які торгують на ринку, спонукаються не тільки бажанням отримати їжу, дах і сексуальну насолоду, але й багатьма ідеалістичними мотивами. Вони роблять вибір між різними альтернативними варіантами, не важливо, чи вони класифікуються як матеріальні, чи ідеальні. На реальній шкалі цінності матеріальні і ідеальні речі хаотично змішані. Навіть якщо б було можливо провести чітку межу між матеріальними і нематеріальними інтересами, необхідно розуміти, що кожна конкретна дія або спрямована на реалізацію й матеріальних, й ідеальних цілей, або є результатом вибору між матеріальним та ідеальним.^[5]

• Laissez-faire

• Австрійська школа
• Економічна свобода
• Праксеологія
• Ринкова економіка
• Я, Олівець