Катерина (опера)
«Катерина» — опера на 3 дії українського композитора Миколи Миколайовича Аркаса (старшого) за однойменною поемою Тараса Григоровича Шевченка. Історія написанняОпера «Катерина» була написана Миколою Аркасом у 1891 році, але впродовж п'яти років рукопис пролежав у цензурних відомствах Москви та Києва. Лише у 1897 році опера вийшла у світ на малій батьківщині Аркаса — у Миколаєві за рахунок автора. На обкладинці видання стояло лише прізвище Тараса Шевченка, авторство музики і лібретто були приховані криптонімом «Н. А. …ъ», а зверху присвята:
Партії головних героїв М. М. Аркас наділив характерною для української пісенності виразливою мелодійністю. Хорові сцени побудовано на народних мелодіях, що позначає їх особливим колоритом. Опера має окремі відмінності порівняно з поемою. Зокрема, Аркас увів відсутній у Шевченка персонаж — Андрія, який щиро кохає Катерину. Цей образ посилив ліричний бік твору, підкреслив контрастність психологічної ситуації усієї драми. ВиконанняФрагменти опери вперше пролунали у концертному виконанні симфонічного оркестру Миколаївського відділення Російського музичного товариства у1897 році. Опера мала великий успіх у глядачів. Схвальні відгуки твору дала і миколаївська преса. Після цього Микола Аркас надіслав клавір опери своєму давньому другові Марку Кропивницькому для сценічної вистави, і той негайно взявся за репетиції. Першу виставу планувалося здійснити в Одесі, але через цензуру цього зробити не вдалося. Прем'єра відбулася 12 лютого 1899 р. у Москві. Високий професіоналізм Кропивницького як режисера і талановитість його акторів забезпечили успіх вистави в столиці. 13 лютого композитор одержав телеграму з Москви:
Згодом опера «Катерина» йшла у театрах Києва, Варшави, Кракова, Мінська, Вільно, Катеринодара, Одеси, Маріуполя, Луцька, Львова.  14 березня 1900 року земляки Миколи Аркаса та сам автор змогли почули її цілком у приміщенні театру Я. Шеффера (нині Миколаївський академічний художній російський драматичний театр) у виконанні тієї ж трупи Кропивницького. Вистава так схвилювала Аркаса, що після її закінчення він кинувся за куліси, розридався і цілував акторів, а ті вивели його на сцену і під бурхливі оплески глядачів піднесли йому лавровий вінок. Описуючи величезний успіх опери у Миколаєві, М. М. Аркас, схвильований до краю, писав дружині у Петербург:
П'ять років опера мала великий успіх. Опера ставилася і в театрі земляка Аркаса Миколи Садовського. Сам Микола Садовський вражав глядачів трагізмом виконання, коли неодноразово співав партію Батька. З участю у постановці «Катерини» пов'язаний початок творчого шляху у театрі Миколи Садовського Марії Литвиненко-Вольгемут. Зразу ж після прем'єри Кропивницький настійно заохочував друга не баритися з написанням наступної опери, пропонуючи взяти сюжети Шевченкової «Наймички» або ж Гоголівського «Вія». Натхненний успіхом «Катерини», Аркас планував написання ще кількох музичних творів, але хвороба (крововилив у мозок і параліч правої руки) не дала змоги сідати за фортепіано. Опера «Катерина» лишилась єдиною у творчому доробку композитора. Окрім неї музичний доробок композитора складають солоспіви, вокальні ансамблі й близько 80 обробок українських народних пісень. Неможливість займатися музичною творчістю привела Миколу Миколайовича до нової сфери діяльності — на початку XX ст. він почав вивчати історію України. Основною працею М. Аркаса як історика є «Історія України-Русі», написана в доступній формі українською мовою і видана у 1908 році у Петербурзі. У роки радянської влади творчість М. Аркаса замовчувалась, але з 1956 року відредагована і доповнена (соціальним елементом) опера «Катерина» була прийнята до постановок у Києві, пізніше і в інших містах. Варто згадати записи опери з участю відомого співака– Івана Козловського (у ролі Андрія) Один запис був зроблений у 1940-41 роки(арії Андрія та дует з Катериною) Другий запис, вже повний,був зроблений у 1964р(?) Пропонуємо прослухати: Катерина. Козловський. повний запис опери Катерина. Козловський. запис 1940 року. фрагменти В Одеському театрі опери і балету постановка опери вдруге (перша була в 1899 році) відбулася у 1957 році, третя — у 1989 році (диригент — Давид Сипитинер, режисер- Георгій Дикий, художниця — Наталя Бевзенко-Зінкіна, хормейстери — Леонід Бутенко та Ігор Дідушок)[1]. У 80-ті роки двадцятого сторіччя музика з опери «Катерина» звучала у симфонічних концертах у Нью-Йорку, Оттаві, Монреалі, Торонто. Ще раніше її почали виконувати в Детройті і Чикаго. В огляді спектаклів українських театрів, присвячених 175-річчю від дня народження Тараса Шевченка, вистава Одеського національного академічного театру опери та балету «Катерина» посіла перше місце.[1] Стислий змістДія першаАндрій закоханий в Катерину, але вона не відповідає взаємністю: з тих пір, як у них в селі стали на постій російські рекрути — москалі — її серце належить їхньому офіцеру, юнкеру Івану. Андрій попереджає дівчину, що незабаром солдати підуть у похід і вона залишиться одна. Катерина не хоче вірити його словам, але в її душу заповзає тривога: чому Іван сам не сказав про швидку розлуку? Дівчата й парубки збираються на вечорниці. Всі безтурботно веселяться, а Катерина сумує. Але з'являється Іван і лицемірно заспокоює дівчину. Вона вірить його нещирим словам. Дія другаЗдійснилось те, про що попереджав Андрій — Іван кинув Катерину з немовлям на руках. Старі батьки важко переживають ганьбу єдиної доньки. Одна вона сподівається на повернення Івана. Андрій, як і раніше, любить Катерину. Незважаючи ні на що намагається умовити батьків коханої дати згоду на шлюб. Старі розчулені вірністю хлопця, але, боячись людського поговору, відмовляють. Втративши останню надію, Андрій впадає у відчай. Батько докоряє матері за те, що не доглянула за дочкою і наказує відправити ту світ за очі. Нещасна дівчина молить матір не проганяти її, але неписані звичаї кріпосного села сильніші від її благань. Дія третяУ старій свиті з дитиною на руках йде Катерина лісом. Украй змучена, сідає, заколисує дитину й засинає сама. Їй привиджується недавнє минуле: веселі подруги, мати з батьком, котрі з усмішкою чекають її на порозі рідної хати, та Іван, який зустрічає Катерину зі щирим коханням. Здалеку чутно солдатську пісню. Катерина прокидається. Побачивши офіцера, узнає в ньому коханого: «Серце моє рідненьке, де ж ти пропадав?» Але юнкер відвертається від старчихи: «Йди собі, молодице, тебе я не знаю…» Солдати співчувають Катерині: вони такі ж безправні й обездолені. Вона хоче показати Іванові сина, але панич йде геть. Нещасна обнімає дитину, укриває її й залишає на дорозі. А сама прямує до річки — у воду… Значення«Катерина» започаткувала оперну шевченкіану і стала першою українською ліричною народно-побутовою оперою. Вона стала першою оперою в практиці драматичного театру без розмовних діалогів, що спонукало до підвищення артистичного рівня. Примітки
Джерела
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
