Катрич Олег Володимирович

Олег Володимирович Катрич
Олег Володимирович Катрич
Олег Володимирович Катрич; Олег Володимирович Катрич
Лейтенант
Загальна інформація
Народження	27 грудня 1977; м. Маріуполь
Смерть	26 березня 2022 (44 роки); м. Маріуполь; (загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Національність	українець
Псевдо	«Кельт»
Військова служба
Роки служби	2014—2019, 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС України
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014) Бої за Маріуполь (2022); ;

Оле́г Володи́мирович Ка́трич (1977—2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни. Оборонець Маріуполя в ході російського вторгнення в Україну.

Життєпис

Корінний маріуполець (у третьому поколінні). Виховувався в робітничій родині мамою, бабусею та дідусем. Закінчив Приазовський державний технічний університет, працював на металургійному комбінаті Ілліча майже 10 років. Влітку 2014 року він вступив до складу добровольчого батальйону «Азов», брав участь у визволенні Донецької області, зокрема — міста Мар'їнка, населених пунктів поблизу Маріуполя, у Павлопільсько-Широкінській операції у 2015 році, де в бою зазнав поранення. До кінця 2019 року служив у лавах уже ОЗСП НГУ «Азов» на посаді командира мінометного взводу. Здебільшого перебував на передовій. Звільнившись за станом здоров'я, на деякий час з родиною переїхав у Словаччину. Першого ж дня повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого повернувся до України. З 26 лютого по 25 березня брав участь в обороні Київської області. 25 березня був командиром першої групи десанту, що за допомогою гелікоптерів була доправлена до Маріуполя. Допомагав планувати шлях для гелікоптерів в околицях Маріуполя.

Смерть

Загинув під час оборони Маріуполя у своєму рідному районі, тримаючи в руках NLAW, ведучи бій проти танка — зазнав уламкового поранення голови. Поліг 26 березня на рідній вулиці, захищаючи рідне місто. Залишилися дружина, син, донька та стара мати. Тільки на початку червня тіло загиблого змогли обміняти та доставити до Києва. Його впізнали за татуюванням^[1].