Каттегат

Каттегат
Розташування
Координати	56°55′42″ пн. ш. 11°25′41″ сх. д. / 56.92833° пн. ш. 11.42806° сх. д. / 56.92833; 11.42806
Прибережні країни	Швеція, Данія
Море	Балтійське море, Північне море
Розміри
Середня глибина	26 м
Довжина	200 км
Ширина	60—122 км
Інше
Міста та поселення	Гетеборг, Гальмстад, Орхус, Ольборг, Фредеріксгавн
Протоки Каттегат, Великий та Малий Бельт, Ересунн
Мапа

Каттегат (дан. Kattegat, швед. Kattegatt) — акваторія, обмежена Ютландією на заході, островами Данських проток на півдні, шведськими ландскапами Вестерйотланд, Сконе, Галланд і Бокуслен на сході. Балтійське море має з'єднання з Каттегатом через Ересунн і Данські протоки. Протока Каттегат є продовженням Скагерраку і може розглядатися або як затока Балтійського моря, або як затока Північного моря, або згідно зі скандинавською традицією, не є жодною з них.

• Довжина близько 200 км.
• Ширина від 60 км на півночі до 122 км на півдні.
• Глибина 10—30 м, у північній частині більше 50 м.
• Площа 25 485 км²^[1].

Згідно з визначенням, за прикордонною конвенцією 1932 року, підписаною Данією, Норвегією та Швецією, північна межа між Каттегатом і Скагерраком прямує від півночі мису Гренен в Ютландії на південь до межі Ересунну і далі до маяка Куллен у Сконе^[2]. У протоку впадають річки Гета-Ельв, Лаган, Ніссан, Етран, Віскан з боку Швеції, а також річка Гудено з боку Данії.

Найбільші острови — Самсе, Уруст, Лесе, Анхольт. Останні два нерідко називають данським «пустельним поясом», завдяки їхньому сухому літньому клімату.

У протоці є дві течії: спрямована на північ менш солона, поверхнева, і солоніша, глибинніша, направлена на південь. Прибережні води замерзають у зимовий час.

Назва Каттегата пішла від нідерландського і нижньосаксонського Kat (кішка) і Gat (дірка). Вона вживається з середньовіччя, коли капітани суден називали цю область вузькою, «як котяча діра», через наявність кількох морських мілин, що істотно ускладнюють судноплавство.

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Каттегата наступним чином^[3]:

На півночі Південно-східна межа Скагерраку [Лінія з'єднує Скаген (мис Гренен, найпівнічніша точка Данії) та Paternoster Skær (57°54′ пн. ш. 11°27′ сх. д. / 57.900° пн. ш. 11.450° сх. д. / 57.900; 11.450) а звідти на північний-схід через мілини до острова Черн].

На півдні межа з Балтійським морем через:

• Малий Бельт: Лінія з'єднує Нібі (Falshöft) (54°47′ пн. ш. 9°57.5′ сх. д. / 54.783° пн. ш. 9.9583° сх. д. / 54.783; 9.9583) та Vejsnæs Nakke (Ерьо (Ærö): 54°49′ пн. ш. 10°26′ сх. д. / 54.817° пн. ш. 10.433° сх. д. / 54.817; 10.433).
• Великий Бельт: Лінія з'єднує Гулстав (найпівденніша точка острову Лангеланн) та Kappel Kirke (54°46′ пн. ш. 11°01′ сх. д. / 54.767° пн. ш. 11.017° сх. д. / 54.767; 11.017) на острові Лолланн.
• Ересунн: Лінія з'єднує маяк Стевнс (55°17′ пн. ш. 12°27′ сх. д. / 55.283° пн. ш. 12.450° сх. д. / 55.283; 12.450) та мис Фальстербу (55°23′ пн. ш. 12°49′ сх. д. / 55.383° пн. ш. 12.817° сх. д. / 55.383; 12.817).

Контроль над Каттегатом і доступ до нього були важливі протягом всієї історії міжнародного мореплавства. До завершення будівництва Айдерканалу 1784 року Каттегат був єдиним морським шляхом до Балтійського регіону^[4].

У Середньовіччя, починаючи з 1429 року, данська королівська сім'я, а потім і держава Данія, стягувала зундське мито за прохід кораблів через протоки, натомість офіційний Копенгаген надавав захист від піратства, можливості для ремонту кораблів і торгівлі. 1857 року мито було скасовано.

Солоність морської води у Каттегаті має яскраво виражену двошарову структуру. Верхній шар має солоність між 18 ‰ і 26 ‰, а нижній шар, розділений сильним галоклином на глибині близько 15 м, має солоність між 32 ‰ і 34 ‰. Нижній шар складається з морської води, яка надходить зі Скагеррака з солоністю на рівні більшості інших прибережних морських вод, у той час як верхній шар складається з морської води, яка надходить з Балтійського моря і має набагато нижчу солоність, порівнянну з солонуватою водою, але все ж вищу, ніж солоність води у більшості районів Балтійського моря.

Ці два протилежних потоки транспортують чистий надлишок морської води в 475 км³ із Балтики в Скагеррак щороку^[5]. Під час сильних вітрів шари в Каттегаті в деяких місцях, наприклад, у Великому Белті, повністю перемішуються, тому загальна солоність тут сильно варіюється. Це створює деякі унікальні умови для морського життя^[6].

Холодні просочування (місцева назва — дан. boblerev, булькаючі рифи або киплячі рифи) зустрічаються у північній частині протоки Каттегат. На відміну від холодних просочувань у більшості інших місць (включаючи Північне море і Скагеррак), киплячі рифи Каттегат знаходяться на відносно невеликих глибинах, як правило, від 0 до 30 м нижче поверхні^[7][8].

Холодні просочування залежать від метану, який осідав тут в емський міжльодовиковий період, а в спокійну погоду бульбашки іноді можна побачити на поверхні води. Карбонатна цементація і літифікація утворюють стовпи висотою до 4 м і підтримують багате біорізноманіття. Через свій унікальний статус киплячі рифи Каттегата визнані Європейським Союзом середовищем існування Natura 2000^[9].

Протока Каттегат була однією з перших морських мертвих зон, які були виявлені в 1970-х роках, коли вчені почали вивчати, як інтенсивна промислова діяльність впливає на світ природи^[10][11]. Останніми роками дослідження дали змогу краще зрозуміти процеси, як-от евтрофікація, і способи боротьби з ними. Данія та ЄС ініціювали дорогі й далекосяжні проєкти, щоб зупинити процеси, які руйнують природне середовище і завдають шкоди економіці^[12]. Перший план дій по водному середовищу був прийнятий 1985 року, після цього було реалізовано ще кілька таких планів. Плани дій підсумовують широкий спектр ініціатив і містять у собі так звані директиви щодо нітратів^[13]. У цілому робота по реалізації планів оцінюється як успішна, хоча не всі завдання були вирішені повністю^[14].

Це незавершена стаття з географії Данії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з географії Швеції. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.