Качурівський Роман Миколайович
Качурівський Роман Миколайович — (24. 08. 1943, м. Хоростків, нині Гусятинського р-ну Тернопільської обл.[1] — 28. 08. 2009, с. Новий Витків Радехівського р-ну, Львівської обл.[2]) — поет-гуморист, письменник, редактор, громадський діяч. Член НСПУ (1974).[1] БіографіяЗакінчив СШ у с. Струсів Теребовлянського р-ну (1961). Закінчив Факультет журналістики Львівського університету (1967). Завідував клубом у с. Струсів. У Львові працював в редакції молодіжної газети, редактором видавництва і багатотиражної газети університету, зав. ред.-вид. відділом ЛНБ; у Товаристві охорони пам'яток культури; 1970—1980 керівник обласного літературного об'єднання «Гроно». Від 1990 — відповідальний секретар Львівської організації МСПУ.[1] Публікації, твориПерші вірші опублікував 1959 у районній газеті «Ленінський клич» в смт. Микулинці.[1] Підготував матеріали до біографічного покажчика «Українська поезія в західноукраїнських та українських зарубіжних виданнях 20–40-х рр. ХХ ст.» «Антологію світової поезії» книжку поетичних мініатюр «Миттєвості», збірка літературних пародій «Гібридизація геніїв», «Геометрія розплати» й «Успадковане пустище», книжки іронії та сатири «Підробка під Шекспіра», «Реконструкції».[2] Автор збірки поезій «Літні зорепади»(І973), «Паролі молодості» (1977). Райдужна арка. Л., 1980; «Журавлиний трикутник» (1983). Голос провесни. Л., 1984; «Час творчості» 1988). «Вечірні води: Вибране» (1991). «Досяжність» (Теребовля, 1993), «Свинцевий епіграф» 1994). «Піднебесся» 1998. «Спалах блискавки» 2002. «Під знаком вишні». «Троянди і колючки» (обидві — 2003). «Вітросінь» (2004) та ін.. нарисів, рецензій, статей у періодиці.[1][2] Мій Кобзар. 2004; Книга яблук. 2006; Мандаринове сузір'я. 2006; Сторчака з Парнасу: Літературні пародії. 2007; Потреба простору. 2007; Берег вогнів: Переспіви з класичної поезії Японії. 2008; Українські фрашки. 2008; Пародії. 2010.[2] НагородиПремія ім. М. І. Шашкевича (2001)[1]
ПриміткиДжерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia