У 1875 році закінчив зі срібною медаллю Катеринославську чоловічу гімназію (зараз м. Дніпро).[1]
Після закінчення гімназії, вступив на медичний факультет Московського університету, де навчався протягом 1875—1876 років, але не закінчив його через скрутне фінансове становище батьків і перевівся на медичний факультет Харківського університету, який закінчив у 1880 році й був «удостоен степени лекаря и звания уездного врача». Будучи ще студентом четвертого курсу, у липні-серпні 1878 року він на практиці удосконалює свої медичні знання під час російсько-турецької війни на посаді помічника ординатора у Кавказькому Військовому тимчасовому Джажурському госпіталі № 2.
Учень професорів А. П. Богданова та З. І. Стрельцова, талановитий юнак вже зі студентської лави займається науковими дослідженнями. У рік закінчення вишу виходить його перша наукова друкована праця. За пропозицією управляючого Харківським навчальним округом за № 3650 від 12 червня1881 року молодий вчений наполегливо працює в ембріологічному кабінеті університету. І вже майже через рік, 8 квітня, його залишають як професорського стипендіата. Професор З. І. Стрельцов влаштовує його домашнім лікарем у приватний пансіон мадам Бауман. Але незабаром лікар Кащенко виступає проти господарки цього навчального закладу, яка наживалася за рахунок своїх учнів, обмежуючи їх у харчуванні та ліках. Молодому лікареві довелося шукати іншого заробітку.
У цей час він працює над докторською дисертацією при кафедрі порівняльної анатомії, вивчає будову людської нематоди, відкриває і описує нову частину в її будові. Тема його дисертації — «Епітелій людського хоріону та роль його у гістогенезі посліду». Прилюдний захист дисертації відбувається 30 квітня1884 року, і він отримує диплом № 506 на звання доктора медицини. Радою вишу також затверджується це звання. В архіві зберігається власноручний автограф Кащенка «Curriculum vitae», де він зазначає: «Одержав ранг доктора медицини та стан приват-доцента порівняльної анатомії, яку й читав два роки».[2]
Микола Кащенко з дружиною Ольгою Миколаївною, 1880-ті
Ще з 1881 року Микола Кащенко працює і асистентом ембріологічного кабінету, а також помічником директора у земській повивальній школі: читає курси анатомії, гістології, ембріології, веде акушерську практику, завдяки чому має можливість брати людські атрофічні зародки і вивчати їх для підготовки своєї докторської роботи. Тоді ж він видає наукову працю — результати своїх досліджень.
З 1886 року Кащенко, перебуваючи у закордонному відрядженні в Німеччині та Італії, слухав лекції, працює у лабораторіях ембріолога Вільгельма Гіса, анатома Вільгельма Вальдеєра, біологів Ернста Геккеля, Оскара Гертвіга. Тоді ж він удосконалює деякі методи Гіса. Через два роки повертається в Україну і продовжує читати лекції на двох факультетах — медичному та фізико-математичному. Пропозицією помічника міністра народної освіти від 17 листопада1888 року за № 16869 Кащенко призначається екстраординарним професором імператорського Томського університету по кафедрі зоології, порівняльної анатомії та фізіології.
Кащенко приїздить з дружиною Ольгою Миколаївною до Томська і стає до роботи на кафедрі зоології та порівняльної анатомії, яка мала лише одного професора (у той час як на медичному факультеті їх було вже вісім). Кащенко поринає у проблеми вивчення флори і фауниСибіру, і це стає перебігом його долі. Тут він засновує акліматизаційний сад, виїздить в експедиції до Алтаю на Барабинські озера, друкує десятки наукових праць. Рада Московського університету в 1901 році надає йому ступінь доктора зоології за великий обсяг його наукових зоологічних розробок. Не забуває він і медиків і створює для них гарний підручник із зоології. Кащенку довелося виконувати обов'язки ректора вишу і декана медичного факультету та голови клінічної господарської ради (кілька місяців у 1906 та 1912 роках), саме перед переїздом до Києва.
У Томську Кащенко також викладає зоологію в акушерсько-фельдшерській школі (1910—1911), в 1913 році бере участь у XIII з'їзді російських природознавців та лікарів. Крім того, він працює над книгою «Смерть и долголетие с биологической точки зрения», яку видає у 1914 році (перевидавалася у 1938 році). Це був підсумок його власних роздумів, суперечок та висновків з практики, а також аналіз праць Іллі Мечникова. Цікаві висновки робить Кащенко-дослідник про те, що у русі, рухливості живих організмів закладено подовження життя. Згуслі речовини стримують рушійні процеси в людському організмі, а їх накопичення спричиняє передчасну смерть. Це так співзвучно з теорією «зашлакування» Г. С. Шаталової.
З 1912 року Кащенко переїздить з Томська до Києва з великою родиною і стає киянином. За станом здоров'я клімат Сибіру був для нього згубним, а тут він на другий рік піднімається з візка і починає сам ходити. Він працює у Київському політехнічному інституті, виступає з публічними лекціями у Київському товаристві сприяння початковій освіті з проблеми «Смерть та довголіття. Сучасна розробка питання про смерть».
Микола Кащенко в останні роки життя
У Києві вчений спілкується з В. О. Караваєвим, вони разом створюють у місті зоологічний музей; Кащенко стає його директором і до 1927 року перебуває на цій посаді. Займаючись акліматизацією рослин у своїх чотирьох Київських розплідниках, які мали площу близько 12 га, Кащенко, як правило, вирощував і лікарські рослини. Він стає знаним фахівцем у цій сфері лікарської діяльності, вивчає вплив деяких народних засобів на організм при різних хворобах, а також методи застосування та дозування різних лікарських трав.
Кащенко працює на стику двох наук — медицини та біології. У С.-Петербурзькій «Врачебной газете» він друкує статтю «О необходимости более тщательного изучения народных лекарственных растений» і сподівається у майбутньому організувати в Києві інститут або центр вивчення рослин, які можуть служити медицині. У 1915 р. він пропонує осередком у цій справі зробити сад КПІ. Тоді ж вперше на урядовому рівні на потреби саду було надано 4,5 тис. карбованців, і за ці кошти звели огорожу, упорядкували штат, викопали басейн.
Вчений відкрив у Києві тримісячні курси з вивчення лікарських рослин. Власноручно він розробляє тематичний план лекцій і пише їх тексти, але департамент землеробства відхиляє його проект. Та за допомогою ботаніка В. В. Пашкевича Кащенко все ж домігся відкриття безкоштовних курсів у приміщенні КПІ. Сюди запрошувалися студенти, гімназисти, вчителі, робітники, співробітники аклімат-саду, члени його родини. Зокрема, йому дуже допомагала дочка Марія (1893 р. народження), яка у 1916 р. закінчила медичне відділення Київських вищих жіночих курсів, а потім як лікар-хірург працювала у Криму в м. Джанкой. Доброю помічницею батьку виявилася і Маргарита (1890 р. народження).
6 липня 1918 року був запрошений взяти участь у роботі Комісії з утворення Української академії наук і приймав активну участь в організаційному процесі. В день створення Академії, 14 листопада 1918 року, за Наказом гетьмана Павла Скоропадського, призначений академіком Української академії наук, в числі перших 12 дійсних членів.[3]
«В кінці 1918 року був закликаний в склад перших членів Української Академії наук», — запише Кащенко українською мовою у «Автобіографії». За архівними документами, саме Академія наук підтримала Кащенка, коли рішенням Організаційної Ради КПІ та наказом № 8 по вишу від 4 травня 1921 року вченого було звільнено з посади професора по кафедрі зоології. Фактично він залишився на грані животіння з дружиною, дочками Маргаритою, Марією, Галі, Ксенією та сином Вадимом. Але невтомна людина-дослідник, він самовіддано починає все з початку, знаходить у Києві на Лук'янівці заболочену ділянку і закладає новий акліматизаційний сад. Придбавши раніше ділянку землі біля залізничної станції Клавдієве, разом з іншими ентузіастами-подвижниками закладає там плантацію лікарських рослин. Та нікому було працювати, настали страшні часи радянського голодомору.
Могила Миколи Кащенка і його дружини
Кащенко написав оголошення, що лікує хворих травами, бо знавцем цієї справи був блискучим. За допомогою рідних розклеїли їх по Києву, і до оселі академіка потягнулися хворі і немічні, але заробити на лікування не вдавалося: лікар Кащенко пояснював дію трав, встановлював діагноз і дарував лікарські рослини людям адже немічні платити були неспроможні. Але знайшлися недоброзичливці, які доповіли президентові Академії Наук В. І. Вернадському, що академік Кащенко займається знахарством. Академіка викликає до себе президент і вимагає пояснень. Микола Феофанович тоді спересердя пише доповідну записку про користь лікування лікарськими рослинами як перспективної галузі медицини майбутнього.
Є дані, що академік Кащенко співпрацював з лабораторією фізіології професора В. Ю. Чаговця, читав студентам-медикам курс лікарських рослин, незважаючи на партійні заборони, а також проводив екскурсії до саду. Заповітом Кащенка-лікаря була його мрія, щоб медицина майбутнього не просто лікувала запущені хвороби, а запобігала їм, попереджала, нищила хворобу на самому її початку.
Академік Микола Феофанович Кащенко помер у Києві 29 березня1935 року від крововиливу у мозок. Похований на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 21, ряд 13, місце 12).
Дослідження
В дослідженнях Миколи Кащенка чітко вирізняються три періоди: харківський (1880—1888), томський (1889—1912) та київський (1912—1935).
Кащенко навчався в Харківському університеті на медика, після чого працював у цьому закладі під керівництвом З. С. Стрільцова, займаючись ембріологією, досліджуючи як тварин, так і людину. Тільки в цей період дослідник активно публікувався німецькою мовою в німецьких журналах.
Переїхавши до Томську та очоливши кафедру зоології Кащенко різко змінив напрямок наукової діяльності на класичний зоологічний. Брав участь у наукових експедиціях до Алтаю та південним Сибіром. Опрацьовував зоологічні колекції, як зібрані особисто, так і з експедицій інших дослідників. Вивчав переважно ссавців, рептилій, амфібій та риб. Описав значну кількість нових видів, підвидів, родів і підродів, з яких принаймні 9 видів, 4 підвиди, 2 роди і 1 підрід залишаються визнаними (див. нижче).
У Києві Кащенко майже не займався зоологічними дослідженнями, хоча займався їх організацією та керував роботою інших зоологів в Українській академії наук. Натомість основним напрямком наукової роботи дослідника в цей період був його Акліматизаційний сад, а публікації мали переважно ботанічне спрямування.
Нові таксони
Микола Кащенко запропонував виділення декількох нових для науки видів і підвидів ссавців, з яких 4 види описані з Алтаю та прилеглої частини Сибіру, а також 2 види з Тибету, є визнаними станом на 2024:
Крім того, дослідник запропонував кілька нових для науки видів і підвидів риб з Алтаю, з яких принаймні 3 є повністю або частково визнаними видами станом на 2024:
При цьому в теріологічній та іхтіологічній літературі склалися різні традиції транскрипції прізвища дослідника при супроводженні назв описаних ним видів, навіть описаних в одній й тій самій праці, відповідно «Kastschenko» та «Kaschenko» (сам дослідник використовував перший варіант). Також зустрічається проміжне написання «Kastchenko».
Деякі назви, що не використовуються у поточній систематиці
На честь дослідника названо вид бабака Marmota kastschenkoi Stroganov & Yudin, 1956, оскільки в своїй праці він згадував кілька черепів цього виду, вважаючи що вони належать до описаного ним бабака сірого.[28]
Кащенко Н. 1883. Об атрофических человеческих зародышах: Из эмбриологического кабинета Харьковского университета. Харьков: Типография Харьковского университета. 63 с.
Кащенко Н. 1884. Эпителий человеческого хориона и его роль в гистогенезе последа. Харьков: Типография Харьковского университета. 35 с.
Кащенко Н. Ф. 1891. Краткое руководство по зоологии, преимущественно для студентов медицины. Томск. 465 с.
Кащенко Н. Ф. 1892. Отчет об исследовании глистной эпизоотии рыб в Барабинских озерах. Известия Императорского Томского университета. 4: 184—213.
Кащенко Н. Ф. 1896. Сибирский четырехпалый тритон (Salamandrella keyserlingii Dyb). Известия Императорского Томского университета. 10: 1–13.
Кащенко Н. Ф. 1896. Что такое мезенхима? (К учению о зародышевых пластах). Известия Императорского Томского университета. 10: 1–24.
Кащенко Н. Ф. 1898. Очерк животного населения Сибири и Томской губернии в частности. Томск. 46 с.
Кащенко Н. Ф. 1899. Результаты Алтайской зоологической экспедиции 1898 года. Позвоночные. Известия Императорского Томского университета. 16: 1-158.
Кащенко Н. Ф. 1899. К вопросу об одновременном существовании человека и мамонта. Труды X археологического съезда в Риге, 1–20 авг. 1896 г., в 3 т. 1: 64–70.
Кащенко Н. Ф. 1900. Определитель млекопитающих животных Томского края. С приложением краткого описания способов их первоначальной обработки. Известия Императорского Томского университета. 18: 1-24, табл. 1-47.
Кащенко Н. Ф. 1901. О песчаном барсуке (Meles arenarius Satunin) и о сибирских расах барсука. Ежегодник Зоологического Музея Императорской академии наук. 6: 609—614.
Кащенко Н. Ф. 1901. Скелет мамонта со следами употребления некоторых частей тела этого животного в пищу современным ему человеком. Записки Императорской академии наук. VIII серия. 11 (7): 1-60.
Кащенко Н. Ф. 1902. Stenocranius и Platveranius, два новые подрода сибирских полевок. Ежегодник Зоологического Музея Императорской академии наук. 6: 165—206.
Кащенко Н. Ф. 1902. Заметка об Arctomys bungei n. sp. и о других сибирских сурках. Ежегодник Зоологического Музея Императорской академии наук. 6: 615—620.
Кащенко Н. Ф. 1902. Обзор гадов Томского края. Известия Императорского Томского университета. 22: 1-24.
Кащенко Н. Ф. 1902. Млекопитающие, собрания Алтайской экспедицией П. Г. Игнатова в 1901 г. Ежегодник Зоологического Музея Императорской академии наук. 7: 289—304.
Кащенко Н. Ф. 1902. О взаимных отношениях между гадюками: обыкновенной (Pelias lienis L.) и ренаровой (Pelias renardi Christoph). Известия Восточно-Сибирского отделения Императорского Русского географического общества. 33 (1): 75–86.
Кащенко Н. Ф. 1905. Обзор млекопитающих Западной Сибири и Туркестана. Вып. 1. Chiroptera, рукокрылые. Insectivora, насекомоядные. Томск. Известия Императорского Томского университета. 27: 1-102.
Кащенко Н. Ф. 1905 (1907?). Chodsigoa subgen. nov. (gen. Soriculus, fam. Soricidae). Ежегодник Зоологического Музея Императорской академии наук. 10: 251—254.
Кащенко Н. Ф. 1907. К вопросу об Equus przewalskii Poljakow. Ежегодник Зоологического Музея Императорской академии наук. 12: 177—194.
Кащенко Н. Ф. 1909. Гады, собранные среднеазиатскими экспедициями проф. В. В. Сапожникова в 1902–6 и 1908 г. Ежегодник Зоологического Музея Императорской академии наук. 14: 119—130.
Кащенко Н. Ф. 1909. Список летучих мышей, собранных В. Л. Бианки в С.-Петербургской и Тверской губерниях. Ежегодник Зоологического Музея Императорской академии наук. 14: 6-7.
Кащенко М. Т. 1927. Спроби акліматизації персиків у Київському акліматизаційному саді при Українській АН. Записки Фізично-математичного відділу Всеукраїнської академії наук. 2 (2): 61–71.
Кащенко М. 1928. Перетворення живої природи (популярне викладення основ акліматизації). Київ: Друкарня КПІ. 46 с.
Кащенко М. Ф. 1929. Заходи Київського Акліматизаційного саду щодо підняття добробуту українського народу. Заходи (Видання Київського акліматсаду ВУАН). 3: 2-7.
↑ абвКащенко Н. Ф. Краткая автобиография (1913, з доповненнями у 1927). Надруковано в: Императорский Томский университет в воспоминаниях современников. Томск: Издательство Томского университета, 2014. 508 с. (сс. 341—358)
↑Це здійснилося за рішенням помічника управляючого Харківським навчальним округом, як занотовано в його особистому формулярному списку від 16 червня за № 5810, знайденому у Держархіві Києва
Жадько В. О. Український некрополь. — К.,2005. — С.194.
Лаптев И. П. Кащенко как зоолог и исследователь фауны Сибири. В кн.: Ученые записки Томского государственного университета им. В. В. Куйбышева, № 15. — Томск, 1950;
Гришко Н. Н. Творец новых форм растений Н. Ф. Кащенко. «Известия Академии наук СССР», 1951, № 4—6;
Квитницкий-Рыжов Ю. Н. Эмбриологические исследования Н. Ф. Кащенко (К столетию со дня рождения). «Архив анатомии, гистологии и эмбриологии», 1955, т. 32, № 4;
Иоганзен Б. Г. К столетию со дня рождения Н. Ф. Кащенко. «Труды Томского государственного университета им. В. В. Куйбышева». — Томск, 1956, т. 142;
Конотопець Н. І. Микола Кащенко. — К., 1980; Н. Ф. Кащенко. В кн.: Профессора Томского университета. — Томск, 1996;
Клименко С. В. Микола Феофанович Кащенко. «Український ботанічний журнал», 1997, № 3;
Руда С. П. Академік М. Ф. Кащенко. В кн.: Члени-засновники Національної Академії наук України. — К., 1998.
Микола Кащенко: мріяв, щоб медицина не просто лікувала хвороби, а попереджала їх / Наталія Корнієнко, Дніпровські вогні, 29 квітня 2020 р. С. 2.
Кащенко Н. Ф. Краткая автобиография (1913, з доповненнями у 1927). Надруковано в: Императорский Томский университет в воспоминаниях современников. Томск: Издательство Томского университета, 2014. 508 с. (сс. 341—358)
.svg){kind=small}
