Каїрський метрополітен
  Каїрський метрополітен — мережа ліній метрополітену у Великому Каїрі[en] (Єгипет). Це була перша з трьох повноцінних мереж метро в Африці та перша в арабському світі, яка була побудована. [4][5] Було відкрито в 1987 році, черга лінії 1[en] від Гельвана до площі Рамзес завдовжки 29 км [6] Станом на 2013 рік метро перевозило майже 4 мільйони пасажирів на день. [2] Станом на серпень 2020 року у Каїрському метрополітені є 74 станції[1], мережа має у своєму складі 3 - станції пересадки, загальною довжина мережі 89,4 км. ХарактеристикиУ метрополітені використовується стандартна колія (1435 мм). Мережа використовується різний тип живлення потягів: потяги на Лінії 1 живляться від повітряної контактної мережі, ліній 2 та 3 від третьої рейки. Ціна квитка в єгипетських фунтах становить 1.00 на кожну поїздку (станом на липень 2006 — 0,14 Євро або 0,18 доларів США), незалежно від відстані. У каїрському метро кожні два першого вагона — тільки для жінок. Це продовжується до раннього вечора, і призначено для жінок, які не хочуть їздити з чоловіками в одному вагоні. Але жінки можуть вільно користуватися і всіма іншими вагонами. Цей принцип поділу також використовується в Дубайському метро, відкритому 9 вересня 2009. Мережа
Лінія 1 (Гельван — Ель-Марг)Лінія 1 (араб. الخط الأول) (Гельван араб. حلوان — Ель-Марг араб. المرج) (червона лінія) була відкрита в 1987, після сполучення двох вже існуючих наземних ліній з невеликою підземною дільницею, прокладеною під міським центром. Протяжність лінії 44.3 км, з яких тільки 3 споруджені під землею. На лінії працюють 35 станції. Пасажиромісткість становить 60000 осіб на годину. Іноді лінію називають «французькою». Лінія прямує від індустріального району Гельван на півдні до Ель-Марг на півночі. Лінію будували в три етапи:
Лінія 2 (Шубра-ель-Хейма – Ель-Муніб)Каїрська мережа метро була значно розширена в середині 1990-х із завершенням будівництва 2 (жовтої) лінії, що прямує з Шубри до Каїрського університету. Протяжність становить 19 км із 18 станціями на них. Іноді лінію називають «японською лінією». Це перша лінія метро, що перетнула Ніл. Друга лінія була відкрита в чотири етапи з 1996 до 2000 року і була в кінцевому підсумку досягла Гізи. Це здебільшого підземний тунель за винятком двох дільниць: короткої секції на півночі, що закінчується близько Шубри, яка прокладена естакадою, і дільниці на самому півдні, який є прикладом відкритого способу будівництва підземних споруд. Головна відмінність між першою і другою лінією — це те, що в першому використовується контактна мережа, в той час як у другій — контактна рейка. Лінія була побудована в чотири етапи:
Лінія 3 (Аттаба – Адлі-Монсур)Лінія 3 (зелена) на початок 2020-х прямує від Аттаби до клубу Адлі-Монсур, і триває будівництво решти лінії на північний захід від Великого Каїру. За планом лінія має сполучити міжнародний аеропорт Каїра з Каїрським університетом та Імбаби[en]. Лінія прямує під Нілом, як і лінія 2. Загальна довжина лінії має скласти 50 км, і має реалізовуватися у три фази: [12]
ПерспективиЗапропоновані проекти ще чотирьох ліній. Мета — зменшити хронічну перевантаженість каїрських доріг. Реалізація цих проектів відкладена на віддалену перспективу.
Див. такожКоментарі
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
