Кеплер Тата Григорівна

Кеплер Тата Григорівна
Кеплер Тата Григорівна
Народилася	16 березня 1986 (39 років)
Країна	Україна
Діяльність	продюсерка, рестораторка, волонтерка
Знання мов	іврит
Нагороди
	; Висловлювання у Вікіцитатах; Медіафайли у Вікісховищі ;

Тата Григорівна Кеплер (нар. 16 березня 1986) — українська громадська діячка, продюсерка, рестораторка, волонтерка.

Життєпис

Тата Кеплер народилася 16 березня 1986 року. Раннє дитинство провела в Ізраїлі. Після повернення в Україну жила з матір'ю в Чернівцях. У 1993—2002 рр. навчалася й закінчила Чернівецьку школу № 41.

Після школи переїхала до Києва. Працювала у 2005—2010 роках копірайтеркою, продюсеркою. 2011 року, завдяки знайомству зі співвласником телерадіокомпанії «ТВА», була запрошена на посаду головного продюсера телеканалу і повернулась до Чернівців^[1]. 2013 року стала в. о. генерального директора ТОВ "ТРК «ТВА»^[2]^[3].

2014 року повернулась до Києва, працювала директоркою з розвитку та планування мережі кав'ярень Aroma Espresso Bar^[4]. З 2016 року очолила мережу «Близнюки Камікадзе»^[5], у складі якої найбільший бар України «БарменДиктат», а також заклади «Склад», «Верхній бар» та Solod Levantine Grill^[6].

2014 року, після початку війни, долучилася до забезпечення військових медичною допомогою. Від початку повномасштабного російського вторгнення покинула місце роботи задля волонтерської діяльності^[7]. Для підтримки армії та населення на деокупованих і прифронтових територіях запустила рух «Птахи» в межах і за організаційної підтримки заснованого Людмилою та Андрієм Пишними Благодійного фонду «Відчуй». Задекларована Татою Кеплер та її однодумцями мета проєкту «Птахи» — «допомагати там, куди не доїжджають лікарі. Рятувати побратимів». Діяльність «Птахів» передбачає декілька напрямків: комплектація військової тактичної медицини; медична допомога і ліки для далеких сіл прифронтової території, сірих зон, деокупованих районів; закупівля шиферу й деревини для пошкоджених дахів у далеких селах^[8].

Завдяки ініціативі Леоніда Остальцева і Тати Кеплер ЗСУ офіційно відмовилися від використання радянського формулювання «Евакуація 200» щодо транспортування тіл загиблих бійців. З літа 2022 року відповідні підрозділи називаються «На щиті»^[9]^[10].

Нагороди

Відзнака Президента України «Національна легенда України» (20 серпня 2022) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національної освіти, мистецтва, спорту, охорони здоров'я, а також багаторічну плідну громадську діяльність^[11]^[12]
Відзнака Президента України «Золоте серце» (5 грудня 2023) — за вагомий особистий внесок у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху, зокрема під час здійснення заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та подолання її наслідків^[13]^[14]