Керничний Геннадій Русланович

Геннадій Керничний
Керничний Геннадій Русланович
Геннадій Керничний; Керничний Геннадій Русланович
Сержант
Загальна інформація
Народження	29 січня 1997; Бар, Вінницька область, Україна
Смерть	23 вересня 2024 (27 років); Харківська область, Україна ; (удар ворожого fpv дрона)
Національність	українець
Alma Mater	Буковинський ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою і ПДАТУ
Псевдо	«Вікінг»
Військова служба
Роки служби	2014—2018, 2019—2024
Приналежність	Україна
Вид ЗС	ССО України
Формування	Тактична група «Реванш»
Війни / битви	Російсько-українська війна Битва за Київ; Бої за Бахмут;
Нагороди та відзнаки
	Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня

Генна́дій Русла́нович Керни́чний (29 січня 1997, м. Бар — 23 вересня 2024, Харківська область) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, Герой України.

Життєпис

Народився 29 січня 1997 в місті Бар, Вінницька область. У 2013 році закінчив Буковинський військово-спортивний ліцей з відзнакою. Здобув професію бджоляра. Майстер спорту з бойового самбо.

Приєднався до лав ЗСУ наприкінці 2014 року. Пройшов бої в Дебальцевому, Мар'янці, Зайцевому, Щасті.

У 2018 році зазнав складного поранення: довелося ампутувати частину правої ноги. Пройшов реабілітацію, став на протез. У 2019 році на протезі й далі служив, паралельно вступивши на навчання у Кам'нець-Подільський аграрний університет, факультет агрономія.

У 2020 році виборов 1-ше місце у змаганнях «Ігри Героїв» м. Харків.

З перших днів повномасштабного вторгнення захищав Київщину, далі Харківщину, Донеччину і зрештою дістався до Курщини. У місті Бахмут перебував 10 місяців^[1].

2023 рік — 1-ше місце «Ігри Нескорених» м. Львів.

Нагороди

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2 січня 2025, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[2]
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ст. (17 травня 2019) — за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, громадянську мужність, самовідданість у відстоюванні конституційних засад демократії, прав і свобод людини, вагомий внесок у культурно-освітній розвиток держави, активну волонтерську діяльність^[3]
Медаль «За військову службу Україні» (12 серпня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[4]
«За пролиту кров в боях за Україну»
«За взірцевість» ІІ-ІІІ ступеня
«Іду на ВИ» І ступеня
«За воїнську доблесть»
«Воля і мужність»
«За оборону рідної держави»
«Учасник АТО»
«Учасник ООС»
«За оборону Мар'їнки»
відзнака командуючого ОТУ «Південь»
нагородна зброя Glock 17
Орден Покрови Козацтва
відзнака «За заслуги перед Вінниччиною»^[5]^[6]