Кероген

Кероген (англ. kerogen, нім. Kerogen-Gestein) — геохімічно перетворений залишок органічної речовини, тверда, нерозчинна органічна речовина в осадових породах. Зокрема, частина горючих сланців, високов'язкої нафти.

Частина розсіяної органічної речовини осадових гірських порід (низьких стадій перетворення), нерозчинна в органічних розчинниках; асоціація різнорідних детритних і тонкодисперсних органічних залишків, перетворених головним чином в анаеробних умовах.

Вміст керогену в горючих сланцях — до 60 %, найчастіше 15–35 %.

У земній корі є близько 650 трлн т керогену горючих сланців, тоді як запаси нафти становлять лише 2 трлн т.

Елементний склад керогену в зоні катагенезу (%):

• сапропелевого типу: С — 64–93; Н — 6–10; О — 0–25; N — 0,1–4,0; S — 0–8;
• гумусово-сапропелевого типу: С — 64–96; Н — 1–5; О — 3–25; N — 0,1–2,0; S — 0,1–3,0.

При метаморфізмі зростає частка С і зменшується частка Н та гетероелементів.

За структурою кероген є макромолекулами, складеними з конденсованих карбоциклічних ядер, з'єднаних гетероатомними зв'язками або аліфатичними ланцюжками.

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.