Кирилов Єлпідіфор Анемподистович
Єлпідіфор Анемподистович Кирилов (8 жовтня 1883, с. Шипка, Тираспольського повіту, Херсонської губернії (нині — Молдова) — 27 листопада 1964, Одеса) — фізик, доктор фізико-математичних наук (1934, без захисту дисетації), професор (1919). Заслужений діяч УРСР (1958). Сталінська премія (1951). БіографіяЄлпідіфор Анемподистович Кирилов народився 26 вересня (8 жовтня н. ст.) 1883 року у с. Шипка Тираспольського повіту Херсонської губернії. У 1902 році закінчив класичну чоловічу гімназію в Бердянську. Є. Кирилов закінчив математичне відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) в 1907 році з дипломом першого ступеня. Залишився на кафедрі фізики для підготовки до професорського звання. З 1908 року по 1915 рік, будучи асистентом на Одеських вищих жіночих курсах, працював за сумісництвом спостерігачем магнітно-метеорологічної обсерваторії, а потім — лаборантом кафедри фізики фізико-математичного факультету Новоросійського університету (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). У 1915-1916 роках Кирилов отримав звання магістра і був обраний приват-доцентом кафедри фізики. З 1921 році був професором та завідувачем кафедри експериментальної фізики фізико-математичного факультету Одеського інституту народної освіти. У 1926 році отримав посаду директора Інституту фізики при Одеському університеті, яку займав до кінця життя. У 1934 році за поданням Академії наук СРСР йому присуджено вчений ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. У роки Великої Вітчизняної війни продовжував працювати в евакуйованому університеті спочатку в Майкопі, а потім у Байрам-Алі. В евакуації у 1943—1944 роках завідував об'єднаною кафедрою математики і фізики Одеського педагогічного інституту. У період з 1944 по 1950 роки Є. Кирилов також завідував кафедрою фізики в Одеському державному медичному університеті. Помер 27 листопада 1964 року в Одесі. Наукова діяльністьОсновні праці Єлпідіфора Кирилова відносяться до галузі оптики, зокрема це дослідження оптичних і фотоелектричних явищ у галогенідах срібла, внутрішній фотоефект, фізичні основи фотографічного процесу. За час роботи у НДІ фізики професор Кирилов створив свою наукову школу в галузі наукової фотографії та проблем, пов'язаних з оптичними і фотоелектричними властивостями кристалів. У 1930 році Кирилов відкрив негативний фотоефект (зменшення струму під дією світла), вивчив його спектр і показав, що він пов'язаний з утворенням прихованого зображення, встановивши тим самим зв'язок між фотоелектричними та фотохімічними процесами. У період з 1946 року по 1953 рік Кирилов виконав цикл досліджень спектрів поглинання тонких слабопофарбованих під дією світла шарів галоїдного срібла, виявивши в них тонку структуру смуг поглинання фотохімічного забарвлення і прихованого зображення. За відкриття і дослідження тонкої структури спектра поглинання фотохімічно пофарбованого галоїдного срібла в 1951 році удостоєний Сталінської премії. Праці
Нагороди
Цікаві факти
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
