Кисілевський Володимир

Володимир Кисілевський
Ім'я при народженні	Володимир Кисілевський
Псевдо	Кайє-Кисілевський Володимир Юліянович
Народився	4 серпня 1896(1896-08-04) Коломия
Помер	30 серпня 1976(1976-08-30) (80 років) Канада
Поховання	Цвинтар Нотр-Дам-де-Лурд в Оттаві
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  УНР →  Канада
Національність	українець
Діяльність	журналіст
Alma mater	Віденський технічний університет
Заклад	Оттавський університет
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Конфесія	УГКЦ
Мати	Олена Кисілевська
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах

Володи́мир Кисіле́вський (Володимир Юліянович Кайє-Кисілевський) (4 серпня 1896, Коломия, Австро-Угорщина — 30 серпня 1976, Оттава, Канада) — український історик, журналіст, видавець, науковець і державний службовець ЗУНР, Канади, професор Оттавського університету, керівник Українського Бюро в Лондоні (1931—1939)^[1], перший голова Канадської асоціації славістів, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (з 1958), Української вільної академії наук, Королівського інституту міжнародних справ, Інституту цивілізацій (Бельгія). Член Ордену Канади (1974). Мати — Кисілевська Олена Львівна.

Володимир Кисілевський народився 4 серпня 1896 року в м. Коломиї. 1914 року закінчив гімназію в Чернівцях. Після початку Першої світової війни вступив до Легіону Українських січових стрільців.

У 1917 почав вищі студії у Відні в Технічному інституті, опановував мистецтво й славістику у університеті. У 1918-19 р. служив в Українській Галицькій армії (УГА). Протягом короткого часу в 1919 р. у Одесі виконував обов'язки зв'язкового УГА при Британській військовій місії в Південній Росії. Після закінчення військової служби навчався, у 1924 р. захистив докторську працю з філософії у Віденському університеті за працю «Українська шляхта XVII століття».

У 1925 році виїхав ло Канади. В 1926—1928 служив у канадському війську. З 1928 до травня 1930 — редактор українського тижневика «Західні Вісті» в Едмонтоні, в 1930-31 — помічник редактора тижневика «Україна» в Чикаго.

У травні 1931 переїхав до Лондона — супроводжував Якова Макогона в перемовинах із СУС, став директором Бюро СУС (союзу українців-самостійників). Вивчав і розповсюджував інформацію про ситуацію українців у Польщі, Радянському Союзі, інших країнах. Відстоював українську справу перед урядовими чинниками й членами парламенту та втримував зв'язки з журналістами й науковцями.

В 1933—1936 поєднував роботу в Українському Бюро з науковою працею, підготував ще одну докторську дисертацію на тему «Українське національне відродження а Австрії, 1772—1848» у Школі слов'янських і східноєвропейських наук Лондонського університету. У листопаді 1939 р. призначений речником СУС. У травні 1940 р. закрив Українське Бюро — його діяльність різко скоротилася внаслідок війни, повернувся в Канаду.

Причетний до об'єднання більшості українських організацій Канади в Комітет Українців Канади у листопаді 1940 в (Конґрес Українців Канади). З початком Другої світової війни — співробітник міністерства інформації, готував програми радіомовлення на Канаду. З 1942 працює у відділі канадського уряду, що займався етнічними групами. По закінченні війни до виходу на пенсію в 1962 працював у відділі громадянства канадського уряду.

З 1948 до 1960 викладав історію й слов'янські науки в Оттавському університеті, з 1950 р. професор і голова кафедри славістики. Брав активну участь у різних наукових товариствах. У 1954 став першим головою Канадської асоціації славістів, був головою оттавського відділення Наукового товариства ім. Шевченка. Після виходу на пенсію продовжував наукову роботу в галузі історії українського поселення в Канаді. Перший президент Канадської асоціації славістів, член управи Українського історичного товариства.

Похований на католицькому^[2] цвинтарі Оттави Нотр-Дам.

Є автором більше тисячі публікацій, монографій, а також багатьох дослідницьких звітів, статей та інших праць.

• Canadians of Recent European Origin. Winnipeg, 1945;
• Slavic Groups in Canada. Winnipeg, 1951;
• Participation of Ukrainians in the Political Life of Canada. Winnipeg, 1957;
• Ukraine, Russia and other Slavic Countries in English Literature. Ottawa, 1961;
• Early Ukrainian Settlements in Canada, 1895—1900. Toronto, 1964;
• Опис Правобережної України в Атлясі Йоаннеса Янсонія [Архівовано 19 Березня 2017 у Wayback Machine.] // УІ. 1966. Рік 3, ч. 3–4;
• Dictionary of Ukrainian Canadian Biography: Pioneer Settlers of Manitoba, 1891—1900. Toronto, 1975;
• The Descendants of the Boyars of Halych on the Prairies of the Canadian West // Ювілей. зб. УВАН в Канаді. Вінніпеґ, 1976;
• До історії Шашкевичівської доби // Маркіян Шашкевич на Заході. Вінніпеґ, 2007

• Орден Канади (1974);
• Воєнний хрест Української Армії;
• медаль Тараса Шевченка (1963).

• Г. П. Герасимова. Кайє-Кисілевський Володимир Юліанович [Архівовано 16 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 24. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• І. О. Рибачок. Кайє-Кисілевський Володимир Юліанович [Архівовано 16 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
• Іван Тесля. Професор В. Ю. Кисілевський // Свобода. — 1976. — 5 жовтня. — С. 2-3.
• W. Dushnyk. Kaye-Kisilewsky — an Unusual Ukrainian Canadian Scholar // Ukrainian Quarterly. 1978. Vol. 34, № 4
• Л-Р. Винар. Генеза і рання діяльність Українського історичного товариства // УІ. 1995. № 1–4

• Кайє-Кисілевський (Кауе) Володимир Юліанович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.181-182
• Українці в Сполученому Королівстві
• Олена Кисілевська — «постать королеви» [Архівовано 28 Листопада 2018 у Wayback Machine.]
• Кисілевський Володимир [Архівовано 18 Березня 2017 у Wayback Machine.]