Творча майстерня «Театр маріонеток»(Комунальний заклад "Театрально-видовищний заклад культури "Творча майстерня «Театр маріонеток») — київський камерний театр, заснований режисером та художником Михайлом Яремчуком у 1989 році[1].
Театр є колективним членом Міжнародної асоціації діячів театрів ляльок «УНІМА» (UNIMA).
Історія театру
«Тіло» кожної ляльки розробляє і створює сам Михайло Петрович (його маріонетки, наче маленькі живі створіння, згинають ручки й ніжки, повертають голови, відкривають ротики, кліпають і навіть змінюють колір очей), а вже «душу» в них вдихають актори.
Ляльки у виставі <«Макбет»> належать до того світу, що крає душу героєві. Вони, як і три відьми (ці створіння Михайло Яремчук зображує радше мерзенно-слизькими, ніж демонічними), — частина Макбетового підсвідомого. Цьому мужньому воїнові, звиклому дивитися ворогові прямо у вічі, треба віднайти себе серед істот, які не мають людських вимірів, — саме у такий спосіб режисер унаочнює душевний розбрат головного героя.
«Театр маріонеток» виник в Києві в листопаді1989 року як приватний заклад. Поява театру стала можлива завдяки багатій фантазії та вправним рукам режисера, художника та автора кожної маріонетки Михайла Яремчука.
Прем'єрною стала вистава «Був собі Дід», створена в 1990-у році на основі народних казок, яка при тому мала не тільки побутовий, а й глибокий, філософський зміст. Цією виставою «Театр маріонеток» відразу зміг потужно заявити про себе — схвальні оцінки критиків, численні нагороди (у тому числі Гран-прі на міжнародному фестивалі у Мексиці). З виставою театр багато гастролював країнами Європи (Іспанія, Велика Британія, Польща, Франція, Німеччина) та Мексики, сприяючи входженню вітчизняної культури до світового гуманітарного простору[4].
Кожна наступна вистава театру була створена на високому професійному рівні і відразу ставала подією в театральному житті Києва та Європи. Такі вистави для дітей, як «Відлуння», «Опудало», «Котилася торба», «Червона шапочка», «Хто розбудить сонце» (Гран-прі на міжнародному фестивалі м. Торунь, Польща), «Містер Р-р-р», «Золоте курча» були неодноразово відзначені дипломи та нагородами на Всеукраїнських та міжнародних фестивалях, ввійшли в «золоту скарбницю» мистецтва театру ляльок.
У своїх виставах ми використовуємо саме таку ляльку — ляльку-маріонетку, на ниточках, зроблену руками. Але назва «театр маріонеток» має трохи інший зміст. Маріонетка — це ще й той, ким хтось керує. Люди також маріонетки у руках Долі чи Всевишнього, хто як це інтерпретує. Мені цікаве саме це значення слова «маріонетка», і воно закладене у назві театру[4].
— Михайло Яремчук, фундатор «Театру маріонеток»
З 1 березня 1995 року театр перейшов у підпорядкування Головного управління культури Київської міської державної адміністрації[5].
У 1999 році «Театр маріонеток» вперше звернувся до дорослого глядача і поставив одну з найскладніших чеховських п'єс «Вишневий сад». Режисер і художник Михайло Яремчук засобами театру маріонеток створив ліричну, проникливу атмосферу в кожній сцені вистави. Ляльки, музика, сценографія та акторський ансамбль (Леся Чеверноженко, Ганна Поляруш, Вадим Кожевніков, Олена Юхименко, Вадим Самбор, Олександр Дядюра) — все разом склалося в унікальне явище в театрі ляльок. Підтвердженням стали три нагороди премії «Київська пектораль» у 2000 році (краща вистава камерної сцени, кращий дебют (музичне оформлення вистави) та краща сценографія). Згодом визнання прийшло і за кордоном — фестиваль театрів східної Європи (м. Нансі, Франція, 2003 рік) — театр зіграв 2 фестивальних вистави, та 8 вистав на публіку; фестиваль «Кукарт» (м. Санкт-Петербург, Росія, 2003 рік); фестиваль «Золотий вітязь» (Москва, Росія, 2004 рік); чеховський фестиваль (м. Ялта, Україна, 2005 рік)[6].
У 2000 році «Театр маріонеток» провів міжнародний фестиваль театрів ляльок в рамках фестивалю «Київ травневий». Свої роботи привезли театри з Білорусі, Росії, Іспанії, Голландії[7].
З 2007-го року театр стає театральною майстернею, відійшовши від репертуарного театру, зосередившись більше на виставах експериментального характеру — в основі нових постановок — насамперед пошук. Вже в травні цього ж року була зіграна прем'єра експериментальної вистави «Макбет» за Шекспіром. Вистава отримала визнання на таких фестивалях, як міжнародні київський (фестиваль сучасного мистецтва «ГогольFest») та львівський («Театр. Метод і Практика Альма-матер»), варшавський та лодзьський, на фестивалі театрів ляльок та інших видів сценічної анімації «Аніма» в Харкові 2008 року вистава отримала Гран-при[8][9].
Приміщення театру
З 1991 по 2009 роки «Театр маріонеток» працював в орендованому приміщенні на 60 місць, де все буо зроблено власноруч, за адресою в Києві по вул. Петра Сагайдачного, 29/3. Казковий антураж починався із подольського дворика, продовжувався у стилізованому під ляльковий будинок фоє, і остаточно здійснювався на невеличкій сцені[10].
Влітку 2009-го приміщення було продано приватній організації, а театр лишився і без приміщення, і без можливості стаціонарно працювати — з того часу починається робота у виїзному режимі — новорічні вистави у Будинку архітектора та Музеї історії міста Києва (2012 — 2015 рр.), з 2015 року — на малій сцені Київського академічного театру ляльок, на ВДНГ[4][11].
30-річчя театру
До своєї ювілейної дати Творча майстерня «Театр маріонеток» підійшла з кадровим оновленням — 4 квітня 2018 року в конкурсі на посаду директора — художнього керівника театру було обрано Вадима Кожевнікова[12]. 4 березня 2019 року конкурсна комісія подовжила на посаді головного режисера театру фундатора театру Михайла Яремчука[13].
Засновник театру і режисер всіх його вистав — Михайло Яремчук — выпускник Ленінградського державного інституту театра, музики і кіно ім. Черкасова. Після закінчення факультету театра кукол (спеціалізація — режисура), з 1976 року працював актором, бутафором, скульптором, художником-постановником, режисером-постановником. Реалізував десятки постановок вистав як режисер і як художник в різних театрах ляльок України, Росії, Білорусі, Польщі, Іспанії. Має дипломи і нагороди за кращу режисуру, кращу сценографію, кращу виставу міжнародних фестивалей, дипломи театральної премії «Київська пектораль»[18].
В 1989 році заснував Театр маріонеток, де працює по сьогоднішній день.
Репертуар
Основа репертуару театру представлена оригінальними виставами для дітей, серед яких «Золоте курча», «Червона шапочка», «Гусачок-чок-чок», «Містер Р-р-р», та для дорослого глядача — звернення до світової класики драматургії. Але навіть в дитячих казках, як, наприклад, «Котилася торба», присутній філософський шар, уявлення пращурів про створення світу, біблейські мотиви, національна символіка тощо.
На Подолі у нас були серйозні вистави для дорослих: «Вишневий сад»Чехова, «Дім, який побудував Свіфт» Горіна, «Макбет»Шекспіра. Можливо, ці вистави не кожен може зрозуміти. Ми не просто ілюструємо п’єсу, а вкладаємо у неї своє бачення. Деколи глядачеві треба уміти читати символіку. Не розв’язувати якісь ребуси і головоломки, а просто дивитися «глибше». Люди звикли до більш простого, побутового театру, де, як у серіалі — усе зрозуміло, все на поверхні. А ці вистави для аудиторії думаючої, для тих, хто читає класику, цікавиться нею[4].
— Михайло Яремчук, режисер
Режисером-постановником всіх вистав «Театру маріонеток» є Михайло Яремчук[1].
«Театр маріонеток» має свій неповторний високохудожній почерк, традиції та креативний підхід у спілкуванні з глядачем. Творчий пошук колективу театру зосереджено на створенні оригінальних вистав для дітей та дорослих за творами світової літератури та українського фольклору. Режисер Михайло Яремчук кожною своєю новою постановкою прагне довести, що в ляльці таяться величезні можливості емоційного впливу, лялька може «зіграти» все[1].
Вистави Михайла Яремчука відрізняють глибокий зміст, ліричність, музикальність та оригінальний підхід до втілення головної думки. Режисер працює з маріонетками, показуючи тим самим вищий пілотаж в мистецтві лялькарів. Акторам доводиться керувати персонажами за допомогою ниток, змушуючи їх рухати руками і ногами, губами і очима. Крім технічного досвіду тут потрібна здатність «оживити» ляльку, з'єднавшись з нею своєю душею. Тому театр маріонеток вважається таким складним[30].
Оригінальний текст (рос.)
Спектакли Михаила Яремчука отличают глубокий смысл, лиричность, музыкальность и оригинальный подход к воплощению главной мысли. Режиссер работает с марионетками, показывая тем самым высший пилотаж в искусстве кукольников. Актерам приходится управлять персонажами при помощи нитей, заставляя их двигать руками и ногами, губами и глазами. Кроме технического навыка здесь нужна способность «оживить» куклу, соединившись с ней своею душой. Поэтому театр марионеток считается таким сложным.
— Катерина СИРЦЕВА, г-та «Южноуральська панорама»
Нагороди та визнання
«Театр маріонеток» має багату гастрольну і конкурсну географію. Театр зі своїми виставами об'їхав всю Європу (Англія, Голландія, Іспанія, Німеччина, Польща, Угорщина, Франція, Швеція). Вистави багаторазово ставали лауреатами театральної премії «Київська пектораль», отримували найвищі нагороди більше 20 міжнародних фестивалів України, країн СНД та за кордоном[1].
↑ абВіра КАНДИНСЬКА (2003). Дім, де стаються дива(укр.). Ж-л «Кіно-Театр» №6. Процитовано 12 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
