Класифікації малих планетУ цій статті показані групи і класи різних малих тіл Сонячної системи, які об'єднані в них на підставі орбітальних (ступінь віддаленості від Сонця, взаєморозташування з планетами) і фізичних параметрів. Групи ці, як правило, отримують назву в честь свого першого відкритого або найбільшого представника (яким, найчастіше, є одне і те ж тіло) або ж, виходячи з місця розташування орбіт представників групи. ВулканоїдиВулканоїди — це група гіпотетичних астероїдів, які можуть мати орбіту в динамічно стабільній зоні між 0,08 і 0,21 а. о., тобто рухатися в безпосередній близькості від Сонця всередині орбіти Меркурія. Через їх близькість до Сонця спостереження і виявлення астероїдів цього класу пов'язане з серйозними труднощами: оскільки Вулканоїди ніколи не віддаляються від Сонця на значну кутову відстань, то вони просто губляться в його променях, що робить їх виявлення з поверхні Землі практично неможливим. Саме цією обставиною можна пояснити той факт, що поки не вдалося виявити жодного подібного астероїда[1][2]. Оскільки жодного Вулканоїда виявити ще не вдалося, цю групу астероїдів на цей момент не виділяють як частину офіційної класифікації малих планет. Навколоземні астероїдиНавколоземні астероїди — це астероїди, чиї орбіти проходять поблизу орбіти Землі або перетинають її. Основним класифікованих параметром у навколоземних астероїдів є відстань від Сонця в перигелії (q), яке у таких астероїдів менше 1,3 а. о.[3] Загалом виділено чотири групи навколоземних астероїдів залежно від розташування орбіт по відношенню до земної орбіти: Атіри, Атони, Аполлони і Амури. Відповідно до сформованої традиції, всі групи навколоземних астероїдів були названі на честь свого першого відкритого представника, за винятком Амурів, першим відкритим представником яких є астероїд (433) Ерос. Слід також зазначити, що за класифікацією центру малих планет астероїди групи Атіри розглядаються як підгрупа астероїдів групи Атона з афеліями всередині орбіти Землі[4]. Найбільш відомим астероїдом цього класу є астероїд (99942) Апофіс[5]. Серед навколоземних астероїдів окремо виділяють астероїди, які зближуються із Землею на відстань менше 0,05 а. о. Вважається, що такі астероїди потенційно небезпечні, оскільки несуть загрозу зіткнення з нашою планетою.
Астероїди, що перетинають орбіту МарсаАстероїди, що перетинають орбіту Марса — це не численний клас астероїдів, орбіти яких лежать в проміжній області, розташованій між навколоземними астероїдами і головним поясом (їх перигелій більше 1,3 а. о., але менше афелію Марса 1,3 < q < 1,66 а. о., а велика піввісь a < 3,2 а. о.). Ці астероїди перетинають орбіту Марса і мають високу ймовірність потрапити в зону дії його гравітації, що може, або створити загрозу зіткнення астероїда з поверхнею Марса, як це було з 2007 WD5, або перехід астероїда найбільш витягнуту орбіту. Обидва варіанти є значний інтерес для астрономів. Але другий варіант, крім усього іншого, в кінцевому підсумку також може привести до переходу астероїда на навколоземну орбіту, що наочно ілюструє проміжну стадію одного з можливих шляхів міграції малих тіл з головного поясу в навколоземну область[9]. Одним з найбільш відомих астероїдів цього класу є астероїд (9969) Брайль. Головний пояс астероїдівГоловний пояс астероїдів — це область простору Сонячної системи, розташовується між орбітами Марса і Юпітера і є місцем скупчення здебільшого відомих на цей момент астероїдів.
Троянські астероїдиТроянські астероїди — це групи астероїдів, які рухаються в околицях однієї з двох точок Лагранжа L4 або L5 системи Сонце-планета. Ці астероїди знаходяться в резонансі з планетою 1:1 і розташовуються приблизно в 60 ° попереду (L4) або позаду (L5) планети. Перші такі астероїди отримали назви (588) Ахіллес і (617) Патрокл. Згодом склалася традиція називати астероїди в лагранжевих точках на честь героїв Троянської війни, і такі астероїди отримали назву «троянських». Найбільше троянських астероїдів виявлено у Юпітера, що обумовлено розмірами планети і її близькістю до поясу астероїдів, одного з найбільших джерел малих тіл Сонячної системи. Другим за чисельністю троянських астероїдів є Нептун, у якого відкрито всього вісім таких тіл, ще чотири знайдено у Марса, і зовсім недавно перший (і поки єдиний) троянський астероїд був виявлений у Землі. Таким чином, за планетарною ознакою виділяються:
КентавриКентаври — це клас малих тіл, орбіти яких розташовуються між орбітами Юпітера і Нептуна — від 5,5 до 30,1 а.о.[12]). Першим відкритим кентавром є (944) Гідальго (1920), хоча власне клас був виділений лише в 1977 році, з відкриттям (2060) Хірона. Кентаври перебувають у динамічно нестабільній зоні, оскільки в процесі свого руху по орбіті періодично потрапляють під вплив потужної гравітації планет-гігантів. Моделюванням встановлено, що термін перебування малих тіл на орбітах кентаврів в середньому становить кілька мільйонів років[13]. Склад цих тіл розглядається як суміш льоду, замерзлих газів і пилу. На листопад 2012 року виявлено кілька сотень таких тіл, а загальна кількість кентаврів, розміром більше 1 км, оцінюється в кілька десятків тисяч[13]. ДамоклоїдиДамоклоїди — нечисленна група астероїдів, що рухаються по кометоподібних траєкторіях. Ці тіла характеризуються високоексцентричними сильно нахиленими орбітами, схожими з орбітами комет, але не проявляють кометної активності[14]. Вважається, що дамоклоіди є будь-який об'єкт з параметром Тіссерана <2. Дамоклоїди на цей момент не виділяють як частину офіційної класифікації малих планет. Станом на лютий 2011 року налічувався 41 представник даної групи. Найбільш відомим представником даного класу є астероїд (5335) Дамокл. Транснептунові об'єктиТранснептунові об'єкти — це великий клас малих планет, який включає в себе велику кількість великих крижаних астероїдів, що знаходяться за орбітою Нептуна, в тому числі більшість карликових планет (Плутон, Ерида).
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
