Класичні потвори Universal (серія фільмів)

	Класичні потвори Universal
Жанр	фільми про монстрівd, наукова фантастика і фантастика жахів
Країна походження	США
Виробнича компанія	Universal Pictures
Дистриб'ютор	NBCUniversal
	Класичні потвори Universal у Вікісховищі

Класична серія фільмів жахів студії Universal, звані також «Потвори Universal» — низка фільмів жахів, знятих у 1930-1950-х роках, які значно вплинули на розвиток жанрового кінематографа.

Історія

1931 року студія «Universal» випустила фільм жахів «Дракула». Його значний комерційний успіх дав продюсерам студії впевненість, що вони знайшли формулу успіху і тему чудовиськ слід продовжувати. Крім того, цей фільм урятував студію від розорення (бо на той момент її фінансовий стан похитнувся).^[1] А Бела Лугоші, виконавець ролі Дракули, став обличчям студії. Успіх «Дракули» закріпив фільм «Франкенштайн», у якому роль потвори зіграв Борис Карлофф, Бела Лугоші ж відмовився від цієї ролі. 1932 року Лугоші й Роберт Флорі створили фільм «Вбивство на вулиці Морг» за мотивами однойменного оповідання Едгара Аллана По, чим продовжили свою спільну роботу, нездійснену у «Франкенштайні». Фільм мав не такий бурхливий успіх як «Дракула» або «Франкенштейн», але зробив Лугоші жанровим актором.

Наступні фільми, які нині стали класикою фільмів жахів, — «Мумія» і «Людина-невидимка», головні ролі в яких зіграли Борис Карлофф і Клод Рейнс. 1934 року студія «Universal» пішла на комерційний крок, з'єднавши в одному фільмі з бюджетом 95 тисяч доларів двох прославлених акторів — Лугоші і Карлоффа. Цим фільмом став «Чорний кіт», який не має нічого спільного з однойменним оповіданням Едгара Аллана По. Показ фільму супроводжувала значна розкрутка і, зрештою, картина принесла творцям хороші гроші.

1935 року виходить продовження «Франкенштайна» — «Наречена Франкенштайна». Фільм мав величезний на ті часи бюджет — 400 тисяч доларів, проте картина все одно окупилася. Цього ж року з'явився фільм «Лондонський перевертень^[en]», однак тема перевертнів стала популярною лише починаючи з циклу про Людину-Вовка^[en]. Також цього року вийшов фільм «Ворон», у якому знову разом зіграли Лугоші й Карлофф.

1936 року фінансовий стан кіностудії знову похитнувся. Як наслідок, у студії з'явилися нові головні продюсери (замість Леммле), а назву студії змінили на «New Universal», проте незабаром відновили стару. Першими фільмами з новими продюсерами стали «Невидимий промінь» і «Дочка Дракули». Після цього виробництво фільмів жахів скоротилося через фашистські режими деяких країн континентальної Європи. Однак 1938 року повторно випущено «Дракулу» і «Франкенштайна», які все ж принесли непоганий прибуток. У січні 1939 року вийшов фільм «Син Франкенштайна^[en]». Незабаром Universal Pictures купує в кіностудії «XX-е століття Фокс» права на серію фільмів про пригоди Шерлока Холмса^[en] за участю Безіла Ретбоуна і Найджела Брюса, у фільми цієї серії творці теж додали чимало жаху. В цей час у кіностудії з'являється нова знаменитість — Лон Чейні-молодший. Останнім у серії фільмом жахів став «Будинок Дракули^[en]», після якого послідували пародійні комедії на згадувані фільми за участю персонажів Еббота та Костелло^[en].

Результатом цього періоду, який отримав назву «Класична серія фільмів жахів студії „Universal“», стала серія класичних фільмів жахів, які часто називають «Потвори Universal» — до Дракули приєдналися потвора Франкенштайна, мумія, людина-невидимка, дещо пізніше — людина-Вовк і, значно пізніше, — істота з Чорної лагуни.

Для кожного з них потім поставлено кілька прямих або непрямих продовжень. Деякі продовження пов'язані з попередніми фільмами лише асоціативно.

Коли тема окремої протвори здавалася вичерпаною, ставили, без претензії на художнє значення, треш-фільми, в сюжетах яких протвори зустрічалися одна з одною. Практично закрили тему пародійні жахастики, в яких коміки Бад Еббот^[en] і Лу Костелло^[en] висміювали набридлі штампи фільмів про потвор.

Список фільмів за циклами

Інші важливі фільми

«Горбань із Нотр-Дама» (The Hunchback of Notre Dame, 1923)
«Привид опери» (The Phantom of the Opera, 1925)
«Вбивство на вулиці Морг» (Murders in the Rue Morgue, 1932)
«Старий темний будинок^[en]» (The Old Dark House, 1932)
«Чорний кіт» (The Black Cat, 1934)
«Лондонський перевертень» (Werewolf of London, 1935)
«Ворон» (The Raven, 1935)
«Невидимий промінь» (The Invisible Ray, 1936)
«Лондонська вежа^[en]» (Tower of London, 1939)
«Привид опери» (Phantom of the Opera, 1943)
«Дика полонянка^[en]» (Captive Wild Woman, 1943)
«Культ кобри^[en]» (Cult of the Cobra, 1955)
«Тарантул» (Tarantula, 1955)
«Цей острів Земля» (This Island Earth, 1955)

Значення та вплив

Фільми жахів відбивали й експлуатували поширені страхи і фобії масової свідомості. Образи, створені в них, здебільшого виявилися надзвичайно стійкими. Їх усі згодом неодноразово відтворювали у творах різних напрямків і жанрів, часто переосмислювали, адаптуючи до нових реалій.

Студії-конкуренти, повторюючи випробувані цим циклом рецепти «фільмів про потвор», випустили кілька значних картин, деякі з них виявилися вдалими, і за якістю постановки перевершували фільми «Universal» — наприклад, «Доктор Джекілл і містер Гайд» (1931) студії Paramount Pictures (пізніше куплена MGM) здобув премію «Оскар»^[2]; Ворнер Бразерс — «Терор» (1928), «Сім кроків до сатани^[en]» (1929), «Будинок жаху^[en]» (1929), «Свенгалі» (1931), «Божевільний геній^[en]» (1931), «Доктор Ікс^[en]» (1932) і «Таємниця музею воскових фігур^[en]» (1933); MGM — «Угода наосліп» (1922), «Лондон після опівночі» (1927), «Невідомий» (1927) і «Потвори» (1932).

За мотивами сюжетів фільмів класичної серії фільмів жахів студії Universal у 1950—1970-х роках поставлено класичну серію фільмів жахів студії Hammer^[de].

Саме ця серія створила образ Дракули — людина в чорному плащі зі стоячим коміром (варто сказати, що червона підкладка й ікла з'явилися у фільмах студії «Hammer^[en]») і зализаним назад волоссям, а також образ високої, незграбної, з деформованою головою потвори Франкенштайна.
У жовтні 2022 року вийшов телевізійний спецвипуск «Нічний вовкулака», що входить у кінематографічний всесвіт Marvel. Особливостями трейлера стали чорно-біле зображення і наявність інших елементів, що нагадують класичну серію фільмів жахів студії Universal^[3]^[4]^[5]. Раян Лестон з IGN дав спецвипуску 9 балів з 10 і написав, що це була «чудова данина поваги класичним фільмам про потвор від Universal».^[6]

Примітки

↑ Статья о классической серии фильмов ужасов Архівовано травень 1, 2008 на сайті Wayback Machine.
↑ Dr. Jekyll and Mr. Hyde (англ.). IMDb.com, Inc. Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 25 жовтня 2012.
↑ Fleming, Michael (29 травня 2001). Dimension marvels at 'Dagger'. Variety. Архів оригіналу за 12 квітня 2016. Процитовано 27 серпня 2021.
↑ Update: Werewolf By Night Bus Ad Spotted in LA. SuperHeroHype. 28 квітня 2004. Архів оригіналу за 22 вересня 2015. Процитовано 28 серпня 2021.
↑ Werewolf by Night Movie Update. SuperHeroHype. 18 листопада 2005. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 28 серпня 2021.
↑ Barnhardt, Adam (23 квітня 2022). Marvel's Werewolf By Night Halloween Special May Have Already Wrapped Production. ComicBook.com. Архів оригіналу за 24 квітня 2022. Процитовано 24 квітня 2022.