Кластерна модель управління регіональним розвитком

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття має вигляд переліку, який краще подати прозою. Ви можете допомогти викласти список прозою, де це доречно. Ознайомтеся з довідкою з редагування. (23 квітня 2025) Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (23 квітня 2025) Ця стаття не має інтервікі-посилань. Ви можете допомогти проєкту, знайшовши та додавши їх до відповідного елементу Вікіданих. (23 квітня 2025) Ця стаття не містить посилань на інші статті Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань у наявному тексті. (23 квітня 2025)

Кластерна модель управління регіональним розвитком — підхід до стимулювання економічного та інноваційного розвитку окремих регіонів через формування й підтримку економічних кластерів — географічних скупчень взаємопов'язаних підприємств, наукових установ, органів влади та інфраструктурних об'єктів.

Модель базується на концепції «конкурентних кластерів», сформульованій Майклом Портером у 1990-х роках. Кластер визначається як географічне скупчення взаємопов'язаних фірм, постачальників, суміжних галузей і пов'язаних з ними інституцій у певному регіоні, що сприяє підвищенню продуктивності та інноваційності.

За загальноприйнятою методологією можна виділити такі основні принципи:

• Географічна концентрація — близькість учасників для зручнішої кооперації.
• Взаємодія — обмін знаннями й технологіями через спільні проекти.
• Інноваційна активність — підтримка НДДКР та технологічного трансферу.
• Урядова підтримка — державні програми, субсидії, податкові стимули.

Етапи створення та зміцнення кластерів:

• Ідентифікація потенціалу — аналіз місцевих ресурсів, спеціалізації та ринків.
• Організаційне формування — створення керівних структур, асоціацій чи агентств.
• Стратегічне планування — розробка дорожніх карт та програм дій.
• Розвиток — залучення інвесторів, партнерів, вихід на зовнішні ринки.

Силіконова долина (США): IT-стартапи та наукові центри.

Кластер автомобільної промисловості у м. Гетеборг (Швеція).

ІТ-кластери у Львові (Україна): співпраця між ІТ-компаніями та університетами.

• Підвищення конкуренції та інновацій.
• Зростання зайнятості та експорту.
• Оптимізація інфраструктурних витрат.

• Залежність від кількох ключових підприємств.
• Ризик застою без диверсифікації.
• Потреба в постійній інституційній підтримці.

У Європейському Союзі кластерна політика є невід'ємною складовою стратегії «розумної спеціалізації» (англ. Smart Specialisation).

В Україні діють програми підтримки регіональних кластерів у агросекторі, туризмі та ІТ-сфері.

• Економічний кластер
• Розумна спеціалізація^[fi]
• Майкл Портер

• Porter, M. E. The Competitive Advantage of Nations. Free Press, 1990.
• Porter, M. E. Clusters and the New Economics of Competition. Harvard Business Review, 1998.
• European Commission. Clusters of Innovation: Regional Initiatives in Europe. DG Enterprise, 2001.
• Foray, D., David, P. A., & Hall, B. H. Smart specialization — the concept. 2009.
• Saxenian, A. Regional Advantage: Culture and Competition in Silicon Valley and Route 128. Harvard University Press, 1994.